Європейський вибір України визначає стратегію країни щодо Європейського Союзу як пріоритетного зовнішньоторговельного партнера. Від розвитку товарних відносин з ним в критичній мірою залежить характер і темпи зростання вітчизняної економіки, прогрес ідеї євроінтеграції.

З 2013 по 2015 рік обсяг торгівлі України товарами з країнами ЄС впав на 35,3% або на $ 15,5 млрд. Але відновлення української економіки і запровадження зони вільної торгівлі з ЄС дозволили в минулому році збільшити експорт в ЄС на 3,7% , а імпорт товарів з ЄС зріс на 11,8%.

Негативне сальдо в зовнішньоторговельному обороті значно скоротилося. У передкризові 2012 і 2013 рр. воно становило 21,0% і 23,5%, відповідно, від загального товарообігу, в 2015 році - 8,2%, а в 2016 році зросла до 11,9% (див. діаграми).

Товарна структура експорту-імпорту в цілому була традиційною. В імпорті переважала обладнання і готові товари з високою доданою вартістю. Так, частка машин, транспортного обладнання і різних готових виробів в загальному обсязі імпорту, згідно з даними Євростату, становила в 2013 році 43,8% і збільшилася до 45,6% в 2016 році.

В експорті України домінували сільгосппродукція, непродовольче сировину і тваринні і рослинні масла, жири і воски, які займали 41,4% в загальному обсязі експорту в 2013 році і 43,3% - в 2016 році.

Разом з тим примітно, що частка машин, транспортного обладнання і різних готових виробів в 2013-2016 роках стабільно росла. При цьому ця позитивна тенденція сформувалася до запровадження зони вільної торгівлі.

Режим вільної торгівлі ввів безмитні квоти на поставки 36 видів продуктів в ЄС . Агробізнес пред'являє претензії з приводу обмежених розмірів цих квот, багато з яких, як показав досвід, вичерпуються протягом 1-ого ж кварталу. Вважається справедливим збільшення їх розмірів у 10 разів, як наприклад, щодо поставок курятини.

В даний час уряд України намагається домогтися від Євросоюзу збільшення квот.

Частково це вдається, і в поточному році обсяг «безмитного» експорту може скласти близько $ 600 млн. Або близько 4,3% від обсягу загального експорту в 2016 р

Однак проти збільшення квот, особливо на пшеницю, кукурудзу, ячмінь і помідори, як пропонує Європейська комісія, активно виступає Комітет з сільського господарства Європейського парламенту (ComAgri). На думку ComAgri, ЄС повинен підтримати Україну в її спробах відновлення економіки, але збільшення квот може завдати шкоди європейським фермерам, які все ще страждають від «глибокого сільськогосподарського кризи».

Немає сумніву, що Європа буде захищати свій ринок, і домогтися швидко значного розширення квот, хоча б до 10% від обсягу експорту буде непросто.

Ситуація з мізерними квотами - кричущий факт щодо надій на швидке входження в європейський ринок, розширення експорту і отримання стимулу до економічного зростання. Це, скоріше, заохочувальний бонус за європейський вектор розвитку України.

На фронті боротьби за збільшення безмитної торгівлі уряд може виграти окремий кордон і отримати хороший піар, але системно вирішити проблему нарощування експорту в ЄС не вдасться.

Вирішення цієї проблеми лежить в площині інтенсивності зусиль і інвестицій держави в створення умов і непаперових інструментів підтримки вітчизняних підприємств в їх переході на європейські системи менеджменту і конкурентоспроможності, включаючи технічні процедури і вимоги, сертифікацію, контроль якості і т.д. Сертифікацію на поставку агро і харчової продукції в ЄС пройшли поки лише близько 300 підприємств або близько 7% від загального числа великих і середніх підприємств сектора.

Через механізми нетарифних обмежень ЄС контролюватиме обсяг поставок агро і харчової продукції на свій ринок. Обчисливши баланс інтересу європейських імпортерів української продукції і інтересу європейських виробників - її конкурентів, можна визначити межі обсягів експорту в ЄС.

Це саме можна сказати і до машинобудівної продукції. Але з огляду на технологічний цикл її виробництва і використання, умови поставки, ситуація тут ще складніше. Для самостійної роботи на ринках Європи у переважної більшості наших промислових підприємств не вистачає ні фінансового, ні технологічного, ні кадрового, ні управлінського потенціалу.

Місток поставок в ЄС своєї продукції вони можуть вибудувати тільки на основі виробничо-технологічної, комерційної або маркетингової кооперації з європейськими партнерами - під замовлення або на давальницькій основі. Провідна роль у вибудовуванні таких «містків» - за європейськими фірмами і українською державою.

Досвід індустріального ривка Польщі на рубежі 2000-х років показує, що компанії розвинених західних країн самі прийшли на польський ринок в пошуках дешевої та кваліфікованої робочої сили, прийнятною вихідної виробничої бази та господарської інфраструктури для оптимізації своїх витрат виробництва і підвищення конкурентоспроможності бізнесу. За експертними оцінками, сьогодні польські напівфабрикати і вироби складають до 30% в промислової продукції Німеччини. Україна може повторити досвід Польщі, але для цього необхідні стабільність і мінімальні ризики.

В оцінці перспектив торгівлі з ЄС цікаво подивитися на них і через призму зовнішньоторговельних ініціатив президента Трампа, пов'язаних з вимогами балансувати торговельні рахунки між країнами.

Традиційна незбалансованість торгівлі Україна-ЄС не зникне в осяжний період. Але перенесення зусиль держави на підтримку експорту готових і промислових виробів, міжнародну виробничу кооперацію дозволить скоротити перекачування доданої вартості з України через механізм зовнішньої торгівлі.

УкрАгроКонсалт

Поділитися в соц. мережах: