• Главная <
  • Галерея
  • Карта сайта
  • Наши контакты
  • Обратная связь

Главная Новости

Противопожарное водоснабжение садоводств и дачных объединений » Консультации по пожарной безопасности в С-Пб и Лен. области

Опубликовано: 12.11.2018

Основными направлениями по обеспечению противопожарным водоснабжением садоводств и дачных объединений является обустройство нового и реконструкция существующего противопожарного водопровода, пожарных водоемов, адаптирование хозяйственных источников водоснабжения для целей пожаротушения и приспособление естественных водоисточников.

  Реконструкция и совершенствование наружного противопожарного водоснабжения

На территории садоводческих объединений строительство новых участков и реконструкция действующих противопожарных водопроводов выполняются в соответствии с требованиями СНиП 2.04.02-84* и СП 8.13130.2009 «Источники наружного противопожарного водоснабжения».

Основными направления по реконструкции и совершенствованию наружного водопровода являются:

кольцевание тупиковых участков; установка новых и замена действующих гидрантов; установка гидрант-колонок взамен водоразборных колонок; установка насосов-повысителей; увеличение диаметра магистральных трубопроводов.

1. Противопожарные резервуары и искусственные водоемы сооружаются при отсутствии водопроводной сети или в дополнение к существующим. Их емкость, количество, расстояние до защищаемых объектов выбираются в соответствии с требованиями СНиП 2.04.02-84*.

1.1. Наиболее надежными в эксплуатации являются пожарные резервуары . Их сооружение не зависит от уровня грунтовых вод и типа грунтов. В зависимости от климатических условий резервуары выполняются наземными, полуподземными и подземными. У подземных резервуаров для забора воды служит люк. Наземные и полуподземные резервуары оборудуются площадками-подъездами и приспособлениями для забора воды. Допускается забор воды с использованием самотечных колодцев.

1.2. Наиболее доступным являются водоемы-копани . При уровне грунтовых вод 1-2,5 м водоемы-копани сооружают в полувыемке-полунасыпи. Если грунтовые воды располагаются выше или ниже этого уровня, водоем устраивают в выемке. Рекомендуемая минимальная глубина водоема — 2,5 м.

Рис. 1. Железобетонный заглубленный резервуар:

1 — люк-лаз; 2 — вентиляционная колонка; 3 — камера для установки приборов сигнализации уровня воды; 4 — подающая труба; 5 — грязевая труба; 6 — отводящая труба; 7 — приямок; 8 — переливная труба; УГВ — уровень грунтовых вод; МУВ — максимальный уровень воды

Рис. 2. Схема забора воды из резервуара пожарным автомобилем:

1 — пожарный автомобиль; 2 — всасывающий рукав; 3 — головка соединительная муфтовая; 4 — бесколодезная задвижка; 5 — резервуар; 6 — сетка

Для забора воды водоемы оборудуются пирсами или береговыми (самотечными) колодцами.

2. Для целей пожаротушения возможно приспосабливать следующие хозяйственные источники водоснабжения: водонапорные сооружения (башни, гидроколонны); технологические емкости для воды; стационарные насосные станции.

2.1. Для использования водонапорной башни (рис. 3) на тушение пожаров в корпусе ее ствола на высоте 1 — 1,3 м от уровня земли врезается металлическая труба диаметром 100 мм с задвижкой РУ-100.

На конце трубы крепят штуцеры с полугайками, обеспечивающее надежное присоединение всасывающего рукава. Врезную трубу устанавливают с уклоном, чтобы предотвратить замерзание воды в условиях низких температур. Для более удобной эксплуатации и обслуживания водозаборное устройство рекомендуется размещать в пристройке к башне против оконного или дверного проема.

Рис. 3. Водонапорная башня:

1 — водопроводная сеть; 2, 5, 8 — задвижки; 3 — вентиль; 4 – соединительная головка для присоединения всасывающего (напорно-всасывающего) рукава; 6 — труба; 7 — верхний уровень пожарного запаса воды; 9 — всасывающий рукав; 10 — водосточный колодец

Кроме этого, забор воды может производиться из водосточного колодца, для постоянного пополнения которого используется соответствующая задвижка.

Таким же образом оборудуются для забора воды гидроколонны.

2.2. Технологические емкости с запасом воды целесообразно оборудовать арматурой таким образом, чтобы можно было производить подачу воды в насос пожарного автомобиля. При отсутствии такой возможности емкость оборудуется арматурой для залива емкостей автоцистерн и приспособленной техники.

2.3. Стационарные насосные станции хозяйственного назначения оборудуются соединительными головками, позволяющими подключать к ним магистральные рукавные линии и рукава для залива емкостей автоцистерн и приспособленной техники.

3. При отсутствии или невысокой надежности искусственных источников водоснабжения следует приспосабливать естественные водоиточники, к которым относятся: пруды, запруды, водозаборные устройства пирсы, самотечные колодцы.

3.1. Пруды для противопожарного водоснабжения могут устраиваться в балках и пониженной местности. Для забора воды пруды оборудуются пирсами или береговыми колодцами.

3.2. Запруды устраиваются на речках (ручьях) с небольшим расходом воды (рис. 4). Место для сооружения запруды выбирают на наиболее узкой и глубокой части речки, неподалеку от садоводства. Материалом для сооружения запруды могут быть деревянные жерди, хворост, гравий, глинистый грунт. Чтобы предупредить размывание запруд, в них укладывают трубы, желоба, лотки, обеспечивающие сброс воды в период снеготаяния.

Рис. 4. Запруда:

1 — каменное покрытые; 2 — река; 3 — ограждение; 4 — упорный брус; 5 — пирс для установки пожарных машин; 6 — плотина; 7 — сливная труба

3.3. Пожарный пирс (рис. 5) — специальное сооружение для надежного забора воды пожарной техникой из искусственных и естественных водоемов необходимо устройство подъездных дорог и площадок для установки автомашин и сооружение специальных водозаборных устройств. Наиболее распространен пирс на деревянных сваях диаметром 25 — 30 см, выдерживающий нагрузку 7 — 8 т. Площадка подъезда располагается не выше 5 м от уровня низких вод и выше уровня высоких вод не менее чем на 0,7 м. Ширина настила площадки составляет 4 — 4,5 м. Боковые стороны площадки ограждают на высоту 0,7 — 0,8 м.

Рис. 5. Схема устройства пожарных пирсов:

 

1 — упорный брус; 2 — настил; 3 — каменная отмостка; 4 — сваи; 5 — брусья крепления; ГВВ, ГНВ — соответственно горизонты воды верхнего и нижнего уровня; НВС — высота всасывания насоса

3.4 Самотечные колодцы объемом 3 — 5 куб.м и размером в плане не менее 0,8×0,8 м устраивают для забора воды из естественных водоисточников с заболоченными берегами или там, где нет возможности непосредственного водозабора из них. Самотечные колодцы соединяют с водоисточником трубой, имеющей диаметр не менее 200 мм. Выходящий в водоисточник конец трубы располагается выше дна не менее чем на 0,5 м и не менее 1,0 м ниже уровня горизонта низких вод. На конце трубы со стороны водоисточника устанавливается металлическая сетка, препятствующая засасыванию в трубу различных посторонних предметов. Перед приемным колодцем на соединительном трубопроводе устанавливают задвижку, штурвал которой выведен под крышку люка. Глубина воды в колодце должна быть не менее 1,5 м.

Приемные колодцы выполняют из бетона или камня и оборудуют двумя крышками, пространство между которыми заполняют зимой утепляющим материалом.

Организация проверки противопожарного водоснабжения

Поддержание в постоянной готовности противопожарного водоснабжения требует регулярных проверок их исправности и технического обслуживания.

1. Проверка и эксплуатация пожарных гидрантов.

Содержание и эксплуатацию пожарных гидрантов на сети водопровода производят согласно Инструкции по содержанию и эксплуатации пожарных гидрантов. Крышки люков пожарных гидрантов должны быть очищены от грязи, льда и снега, а стояк освобожден от воды. При эксплуатации в условиях низких температур гидранты должны быть утеплены, для чего устанавливают вторые утеплительные крышки, и пространство между крышками заполняют теплоизоляционным материалом.

2. Проверку гидрантов (водоисточников) в районах выезда частей необходимо проводить:

на внешний осмотр — не реже двух раз в квартал личным составом дежурного караула (на закрепленном за караулом участке района выезда);

с пуском воды — не менее двух раз в год лицами младшего (водителями) или среднего начальствующего состава с  представителями водопроводной службы по графику при переходе к весенне-летнему (проверка № 1) и осенне-зимнему (проверка № 2) режиму работы.

3. Проверка № 1 включает следующие виды работ:

проверку работы штока гидранта калибром; установку пожарной колонки на гидрант с пуском воды; прочистку затравочного отверстия; удаление воды из стояка гидранта при забитом отверстии затравки; выемку ранее забитой затравки при уровне грунтовых вод в колодце ниже пожарного фланца.

4. Проверка № 2 включает выполнение работ проверки № 1 с обязательным составлением сводного акта и добавлением записи о проведении откачки воды из колодца и стояка пожарного гидранта, забивки затравок пожарных гидрантов в колодцах с высоким уровнем грунтовых вод.

Метки: Водоёмы , Водопровод , Водоснабжение , Садоводство

uk

Основними напрямками щодо забезпечення протипожежним водопостачанням садів і дачних об'єднань є облаштування нового і реконструкція існуючого протипожежного водопроводу, пожежних водойм, адаптування господарських джерел водопостачання для цілей пожежогасіння та пристосування природних вододжерел.

Реконструкція і вдосконалення зовнішнього протипожежного водопостачання

На території садівничих об'єднань будівництво нових ділянок і реконструкція діючих протипожежних водопроводів виконуються відповідно до вимог СНиП 2.04.02-84 * і СП 8.13130.2009 «Джерела зовнішнього протипожежного водопостачання».

Основними напрямки по реконструкції і вдосконалення зовнішнього водопроводу є: кільцювання тупикових ділянок; установка нових і заміна діючих гідрантів; установка гідрант-колонок замість водорозбірних колонок; установка насосів-підвищувачів; збільшення діаметра магістральних трубопроводів.

1. Протипожежні резервуари і штучні водойми споруджуються за відсутності водопровідної мережі або на додаток до існуючих. Їх ємність, кількість, відстань до об'єктів, що захищаються вибираються відповідно до вимог СНиП 2.04.02-84 *.

1.1. Найбільш надійними в експлуатації є пожежні резервуари. Їх споруда не залежить від рівня грунтових вод і типу грунтів. Залежно від кліматичних умов резервуари виконуються наземними, напівпідземного і підземними. У підземних резервуарів для забору води служить люк. Наземні та напівпідземні резервуари обладнуються площадками-під'їздами і пристосуваннями для забору води. Допускається забір води з використанням соматичних колодязів.

1.2. Найбільш доступним є водойми-копані. При рівні грунтових вод 1-2,5 м водойми-копані споруджують в напіввиїмці-напівнасипу. Якщо грунтові води розташовуються вище або нижче цього рівня, водойма влаштовують у виїмці. Рекомендована мінімальна глибина водойми - 2,5 м.

Рис. 1. Залізобетонний заглиблений резервуар:

1 - люк-лаз; 2 - вентиляційна колонка; 3 - камера для установки приладів сигналізації рівня води; 4 - подає труба; 5 - грязьова труба; 6 - відводить труба; 7 - приямок; 8 - переливна труба; УГВ - рівень ґрунтових вод; МУВ - максимальний рівень води

Рис. 2. Схема забору води з резервуара пожежним автомобілем:

1 - пожежний автомобіль; 2 - всмоктуючий рукав; 3 - головка сполучна муфтова; 4 - безколодязна засувка; 5 - резервуар; 6 - сітка

Для забору води водойми обладнуються пірсами або береговими (самопливними) колодязями.

2. Для цілей пожежогасіння можливо пристосовувати такі господарські джерела водопостачання: водонапірні споруди (вежі, Гідроколон); технологічні ємності для води; стаціонарні насосні станції.

2.1. Для використання водонапірної вежі (рис. 3) на гасіння пожеж в корпусі її стовбура на висоті 1 - 1,3 м від рівня землі врізається металева труба діаметром 100 мм із засувкою РУ-100.

На кінці труби кріплять штуцери з полугайкамі, що забезпечує надійне приєднання всмоктувального рукава. Врізну трубу встановлюють з ухилом, щоб запобігти замерзанню води в умовах низьких температур. Для більш зручної експлуатації і обслуговування водозабірних пристрій рекомендується розміщувати в прибудові до башти проти віконного або дверного отвору.

Рис. 3. Водонапірна вежа:

1 - водопровідна мережа; 2, 5, 8 - засувки; 3 - вентиль; 4 - сполучна головка для приєднання всмоктувального (напірно-всмоктуючого) рукава; 6 - труба; 7 - верхній рівень пожежного запасу води; 9 - всмоктуючий рукав; 10 - водостічний колодязь

Крім цього, забір води може проводитися з водостічного колодязя, для постійного поповнення якого використовується відповідна засувка.

Таким же чином обладнуються для забору води Гідроколон.

2.2. Технологічні ємності з запасом води доцільно обладнати арматурою таким чином, щоб можна було виробляти подачу води в насос пожежного автомобіля. При відсутності такої можливості ємність обладнується арматурою для затоки ємностей автоцистерн та пристосованої техніки.

2.3. Стаціонарні насосні станції господарського призначення обладнуються сполучними головками, що дозволяють підключати до них магістральні рукавні лінії і рукава для затоки ємностей автоцистерн та пристосованої техніки.

3. При відсутності або невисокою надійності штучних джерел водопостачання слід пристосовувати природні водоіточнікі, до яких відносяться: ставки, загати, водозабірні пристрої пірси, самопливні колодязі.

3.1. Ставки для протипожежного водопостачання можуть влаштовуватися в балках і зниженою місцевості. Для забору води ставки обладнуються пірсами або береговими колодязями.

3.2. Загати влаштовуються на річках (струмках) з невеликою витратою води (рис. 4). Місце для спорудження загати вибирають на найбільш вузькій і глибокій частині річки, неподалік від садівництва. Матеріалом для споруди загати можуть бути дерев'яні жердини, хмиз, гравій, глинистий грунт. Щоб попередити розмивання загат, в них укладають труби, жолоби, лотки, що забезпечують скидання води в період сніготанення.

Рис. 4. Запруда:

1 - кам'яне покриті; 2 - річка; 3 - огородження; 4 - завзятий брус; 5 - пірс для установки пожежних машин; 6 - гребля; 7 - зливна труба

3.3. Пожежний пірс (рис. 5) - спеціальна споруда для надійного забору води пожежною технікою з штучних і природних водойм необхідно пристрій під'їзних доріг і майданчиків для установки автомашин і спорудження спеціальних водозабірних пристроїв. Найбільш поширений пірс на дерев'яних палях діаметром 25 - 30 см, що витримує навантаження 7 - 8 т. Майданчик під'їзду розташовується не вище 5 м від рівня низьких вод і вище рівня високих вод не менше ніж на 0,7 м. Ширина настилу майданчика становить 4 - 4,5 м. Бічні сторони майданчика обгороджують на висоту 0,7 - 0,8 м.

Рис. 5. Схема пристрою пожежних пірсів:

1 - завзятий брус; 2 - настил; 3 - кам'яна вимощення; 4 - палі; 5 - бруси кріплення; ГВВ, ГНВ - відповідно горизонти води верхнього і нижнього рівня; НВС - висота всмоктування насоса

3.4 Самопливні колодязі об'ємом 3 - 5 куб.м і розміром в плані не менше 0,8 × 0,8 м влаштовують для забору води з природних вододжерел з заболоченими берегами або там, де немає можливості безпосереднього водозабору з них. Самопливні колодязі з'єднують з вододжерел трубою, що має діаметр не менше 200 мм. Вихід в вододжерела кінець труби розташовується вище дна не менше ніж на 0,5 м і не менше 1,0 м нижче рівня горизонту низьких вод. На кінці труби з боку вододжерела встановлюється металева сітка, що перешкоджає засмоктування в трубу різних сторонніх предметів. Перед приймальним колодязем на сполучному трубопроводі встановлюють засувку, штурвал якої виведений під кришку люка. Глибина води в колодязі повинна бути не менше 1,5 м.

Прийомні колодязі виконують з бетону або каменю і обладнають двома кришками, простір між якими заповнюють взимку утеплює.

Організація перевірки протипожежного водопостачання

Підтримання у постійній готовності протипожежного водопостачання вимагає регулярних перевірок їх справності і технічного обслуговування.

1. Перевірка і експлуатація пожежних гідрантів.

Зміст і експлуатацію пожежних гідрантів на мережі водопроводу виробляють згідно з Інструкцією по утриманню та експлуатації пожежних гідрантів. Кришки люків пожежних гідрантів повинні бути очищені від бруду, льоду і снігу, а стояк звільнений від води. При експлуатації в умовах низьких температур гідранти повинні бути утеплені, для чого встановлюють другі утеплювальні кришки, і простір між кришками заповнюють теплоізоляційним матеріалом.

2. Перевірку гідрантів (вододжерел) в районах виїзду частин необхідно проводити:

на зовнішній огляд - не рідше двох разів на квартал особовим складом чергового караулу (на закріпленій за караулом ділянці району виїзду);

з пуском води - не менше двох разів на рік особами молодшого (водіями) або середнього начальницького складу з представниками водопровідної служби за графіком при переході до весняно-літнього (перевірка № 1) та осінньо-зимового (перевірка № 2) режиму роботи .

3. Перевірка № 1 включає наступні види робіт: перевірку роботи штока гідранта калібром; установку пожежної колонки на гідрант з пуском води; прочищення затравочного отвори; видалення води з стояка гідранта при забитому отворі затравки; виїмку раніше забитої затравки при рівні грунтових вод в колодязі нижче пожежного фланця.

4. Перевірка № 2 включає виконання робіт перевірки № 1 з обов'язковим складанням зведеного акта і додаванням запису про проведення відкачування води з колодязя і стояка пожежного гідранта, забивання запалів пожежних гідрантів в колодязях з високим рівнем грунтових вод.

Мітки: Водойми, Водопровід, Водопостачання, Садівництво

видео Противопожарное водоснабжение садоводств и дачных объединений » Консультации по пожарной безопасности в С-Пб и Лен. области | видеo Прoтивoпoжaрнoе вoдoснaбжение сaдoвoдств и дaчных oбъединений » Кoнсyльтaции пo пoжaрнoй безoпaснoсти в С-Пб и Лен. oблaсти
Новости
rss