Противопожарное водоснабжение садоводств и дачных объединений » Консультации по пожарной безопасности в С-Пб и Лен. области
Опубликовано: 12.11.2018
Основными направлениями по обеспечению противопожарным водоснабжением садоводств и дачных объединений является обустройство нового и реконструкция существующего противопожарного водопровода, пожарных водоемов, адаптирование хозяйственных источников водоснабжения для целей пожаротушения и приспособление естественных водоисточников.
Реконструкция и совершенствование наружного противопожарного водоснабжения
На территории садоводческих объединений строительство новых участков и реконструкция действующих противопожарных водопроводов выполняются в соответствии с требованиями СНиП 2.04.02-84* и СП 8.13130.2009 «Источники наружного противопожарного водоснабжения».
Основными направления по реконструкции и совершенствованию наружного водопровода являются:
кольцевание тупиковых участков; установка новых и замена действующих гидрантов; установка гидрант-колонок взамен водоразборных колонок; установка насосов-повысителей; увеличение диаметра магистральных трубопроводов.1. Противопожарные резервуары и искусственные водоемы сооружаются при отсутствии водопроводной сети или в дополнение к существующим. Их емкость, количество, расстояние до защищаемых объектов выбираются в соответствии с требованиями СНиП 2.04.02-84*.
1.1. Наиболее надежными в эксплуатации являются пожарные резервуары . Их сооружение не зависит от уровня грунтовых вод и типа грунтов. В зависимости от климатических условий резервуары выполняются наземными, полуподземными и подземными. У подземных резервуаров для забора воды служит люк. Наземные и полуподземные резервуары оборудуются площадками-подъездами и приспособлениями для забора воды. Допускается забор воды с использованием самотечных колодцев.
1.2. Наиболее доступным являются водоемы-копани . При уровне грунтовых вод 1-2,5 м водоемы-копани сооружают в полувыемке-полунасыпи. Если грунтовые воды располагаются выше или ниже этого уровня, водоем устраивают в выемке. Рекомендуемая минимальная глубина водоема — 2,5 м.
Рис. 1. Железобетонный заглубленный резервуар:
1 — люк-лаз; 2 — вентиляционная колонка; 3 — камера для установки приборов сигнализации уровня воды; 4 — подающая труба; 5 — грязевая труба; 6 — отводящая труба; 7 — приямок; 8 — переливная труба; УГВ — уровень грунтовых вод; МУВ — максимальный уровень воды
Рис. 2. Схема забора воды из резервуара пожарным автомобилем:
1 — пожарный автомобиль; 2 — всасывающий рукав; 3 — головка соединительная муфтовая; 4 — бесколодезная задвижка; 5 — резервуар; 6 — сеткаДля забора воды водоемы оборудуются пирсами или береговыми (самотечными) колодцами.
2. Для целей пожаротушения возможно приспосабливать следующие хозяйственные источники водоснабжения: водонапорные сооружения (башни, гидроколонны); технологические емкости для воды; стационарные насосные станции.
2.1. Для использования водонапорной башни (рис. 3) на тушение пожаров в корпусе ее ствола на высоте 1 — 1,3 м от уровня земли врезается металлическая труба диаметром 100 мм с задвижкой РУ-100.
На конце трубы крепят штуцеры с полугайками, обеспечивающее надежное присоединение всасывающего рукава. Врезную трубу устанавливают с уклоном, чтобы предотвратить замерзание воды в условиях низких температур. Для более удобной эксплуатации и обслуживания водозаборное устройство рекомендуется размещать в пристройке к башне против оконного или дверного проема.
Рис. 3. Водонапорная башня:
1 — водопроводная сеть; 2, 5, 8 — задвижки; 3 — вентиль; 4 – соединительная головка для присоединения всасывающего (напорно-всасывающего) рукава; 6 — труба; 7 — верхний уровень пожарного запаса воды; 9 — всасывающий рукав; 10 — водосточный колодец
Кроме этого, забор воды может производиться из водосточного колодца, для постоянного пополнения которого используется соответствующая задвижка.
Таким же образом оборудуются для забора воды гидроколонны.
2.2. Технологические емкости с запасом воды целесообразно оборудовать арматурой таким образом, чтобы можно было производить подачу воды в насос пожарного автомобиля. При отсутствии такой возможности емкость оборудуется арматурой для залива емкостей автоцистерн и приспособленной техники.
2.3. Стационарные насосные станции хозяйственного назначения оборудуются соединительными головками, позволяющими подключать к ним магистральные рукавные линии и рукава для залива емкостей автоцистерн и приспособленной техники.
3. При отсутствии или невысокой надежности искусственных источников водоснабжения следует приспосабливать естественные водоиточники, к которым относятся: пруды, запруды, водозаборные устройства пирсы, самотечные колодцы.
3.1. Пруды для противопожарного водоснабжения могут устраиваться в балках и пониженной местности. Для забора воды пруды оборудуются пирсами или береговыми колодцами.
3.2. Запруды устраиваются на речках (ручьях) с небольшим расходом воды (рис. 4). Место для сооружения запруды выбирают на наиболее узкой и глубокой части речки, неподалеку от садоводства. Материалом для сооружения запруды могут быть деревянные жерди, хворост, гравий, глинистый грунт. Чтобы предупредить размывание запруд, в них укладывают трубы, желоба, лотки, обеспечивающие сброс воды в период снеготаяния.
Рис. 4. Запруда:
1 — каменное покрытые; 2 — река; 3 — ограждение; 4 — упорный брус; 5 — пирс для установки пожарных машин; 6 — плотина; 7 — сливная труба
3.3. Пожарный пирс (рис. 5) — специальное сооружение для надежного забора воды пожарной техникой из искусственных и естественных водоемов необходимо устройство подъездных дорог и площадок для установки автомашин и сооружение специальных водозаборных устройств. Наиболее распространен пирс на деревянных сваях диаметром 25 — 30 см, выдерживающий нагрузку 7 — 8 т. Площадка подъезда располагается не выше 5 м от уровня низких вод и выше уровня высоких вод не менее чем на 0,7 м. Ширина настила площадки составляет 4 — 4,5 м. Боковые стороны площадки ограждают на высоту 0,7 — 0,8 м.
Рис. 5. Схема устройства пожарных пирсов:
1 — упорный брус; 2 — настил; 3 — каменная отмостка; 4 — сваи; 5 — брусья крепления; ГВВ, ГНВ — соответственно горизонты воды верхнего и нижнего уровня; НВС — высота всасывания насоса
3.4 Самотечные колодцы объемом 3 — 5 куб.м и размером в плане не менее 0,8×0,8 м устраивают для забора воды из естественных водоисточников с заболоченными берегами или там, где нет возможности непосредственного водозабора из них. Самотечные колодцы соединяют с водоисточником трубой, имеющей диаметр не менее 200 мм. Выходящий в водоисточник конец трубы располагается выше дна не менее чем на 0,5 м и не менее 1,0 м ниже уровня горизонта низких вод. На конце трубы со стороны водоисточника устанавливается металлическая сетка, препятствующая засасыванию в трубу различных посторонних предметов. Перед приемным колодцем на соединительном трубопроводе устанавливают задвижку, штурвал которой выведен под крышку люка. Глубина воды в колодце должна быть не менее 1,5 м.
Приемные колодцы выполняют из бетона или камня и оборудуют двумя крышками, пространство между которыми заполняют зимой утепляющим материалом.
Организация проверки противопожарного водоснабжения
Поддержание в постоянной готовности противопожарного водоснабжения требует регулярных проверок их исправности и технического обслуживания.
1. Проверка и эксплуатация пожарных гидрантов.
Содержание и эксплуатацию пожарных гидрантов на сети водопровода производят согласно Инструкции по содержанию и эксплуатации пожарных гидрантов. Крышки люков пожарных гидрантов должны быть очищены от грязи, льда и снега, а стояк освобожден от воды. При эксплуатации в условиях низких температур гидранты должны быть утеплены, для чего устанавливают вторые утеплительные крышки, и пространство между крышками заполняют теплоизоляционным материалом.
2. Проверку гидрантов (водоисточников) в районах выезда частей необходимо проводить:
на внешний осмотр — не реже двух раз в квартал личным составом дежурного караула (на закрепленном за караулом участке района выезда);
с пуском воды — не менее двух раз в год лицами младшего (водителями) или среднего начальствующего состава с представителями водопроводной службы по графику при переходе к весенне-летнему (проверка № 1) и осенне-зимнему (проверка № 2) режиму работы.
3. Проверка № 1 включает следующие виды работ:
проверку работы штока гидранта калибром; установку пожарной колонки на гидрант с пуском воды; прочистку затравочного отверстия; удаление воды из стояка гидранта при забитом отверстии затравки; выемку ранее забитой затравки при уровне грунтовых вод в колодце ниже пожарного фланца.4. Проверка № 2 включает выполнение работ проверки № 1 с обязательным составлением сводного акта и добавлением записи о проведении откачки воды из колодца и стояка пожарного гидранта, забивки затравок пожарных гидрантов в колодцах с высоким уровнем грунтовых вод.
Метки: Водоёмы , Водопровод , Водоснабжение , Садоводство
Основними напрямками щодо забезпечення протипожежним водопостачанням садів і дачних об'єднань є облаштування нового і реконструкція існуючого протипожежного водопроводу, пожежних водойм, адаптування господарських джерел водопостачання для цілей пожежогасіння та пристосування природних вододжерел. P>
Реконструкція і вдосконалення зовнішнього протипожежного водопостачання p>
На території садівничих об'єднань будівництво нових ділянок і реконструкція діючих протипожежних водопроводів виконуються відповідно до вимог СНиП 2.04.02-84 * і СП 8.13130.2009 «Джерела зовнішнього протипожежного водопостачання». P>
Основними напрямки по реконструкції і вдосконалення зовнішнього водопроводу є: p> кільцювання тупикових ділянок; установка нових і заміна діючих гідрантів; установка гідрант-колонок замість водорозбірних колонок; установка насосів-підвищувачів; збільшення діаметра магістральних трубопроводів.
1. Протипожежні резервуари і штучні водойми споруджуються за відсутності водопровідної мережі або на додаток до існуючих. Їх ємність, кількість, відстань до об'єктів, що захищаються вибираються відповідно до вимог СНиП 2.04.02-84 *. P>
1.1. Найбільш надійними в експлуатації є пожежні резервуари. Їх споруда не залежить від рівня грунтових вод і типу грунтів. Залежно від кліматичних умов резервуари виконуються наземними, напівпідземного і підземними. У підземних резервуарів для забору води служить люк. Наземні та напівпідземні резервуари обладнуються площадками-під'їздами і пристосуваннями для забору води. Допускається забір води з використанням соматичних колодязів. P>
1.2. Найбільш доступним є водойми-копані. При рівні грунтових вод 1-2,5 м водойми-копані споруджують в напіввиїмці-напівнасипу. Якщо грунтові води розташовуються вище або нижче цього рівня, водойма влаштовують у виїмці. Рекомендована мінімальна глибина водойми - 2,5 м. P>
Рис. 1. Залізобетонний заглиблений резервуар: p>
p>
1 - люк-лаз; 2 - вентиляційна колонка; 3 - камера для установки приладів сигналізації рівня води; 4 - подає труба; 5 - грязьова труба; 6 - відводить труба; 7 - приямок; 8 - переливна труба; УГВ - рівень ґрунтових вод; МУВ - максимальний рівень води p>
Рис. 2. Схема забору води з резервуара пожежним автомобілем:
1 - пожежний автомобіль; 2 - всмоктуючий рукав; 3 - головка сполучна муфтова; 4 - безколодязна засувка; 5 - резервуар; 6 - сітка p>Для забору води водойми обладнуються пірсами або береговими (самопливними) колодязями. P>
2. Для цілей пожежогасіння можливо пристосовувати такі господарські джерела водопостачання: водонапірні споруди (вежі, Гідроколон); технологічні ємності для води; стаціонарні насосні станції. p>
2.1. Для використання водонапірної вежі (рис. 3) на гасіння пожеж в корпусі її стовбура на висоті 1 - 1,3 м від рівня землі врізається металева труба діаметром 100 мм із засувкою РУ-100. P>
На кінці труби кріплять штуцери з полугайкамі, що забезпечує надійне приєднання всмоктувального рукава. Врізну трубу встановлюють з ухилом, щоб запобігти замерзанню води в умовах низьких температур. Для більш зручної експлуатації і обслуговування водозабірних пристрій рекомендується розміщувати в прибудові до башти проти віконного або дверного отвору. P>
Рис. 3. Водонапірна вежа: p>
p>
1 - водопровідна мережа; 2, 5, 8 - засувки; 3 - вентиль; 4 - сполучна головка для приєднання всмоктувального (напірно-всмоктуючого) рукава; 6 - труба; 7 - верхній рівень пожежного запасу води; 9 - всмоктуючий рукав; 10 - водостічний колодязь p>
Крім цього, забір води може проводитися з водостічного колодязя, для постійного поповнення якого використовується відповідна засувка. P>
Таким же чином обладнуються для забору води Гідроколон. P>
2.2. Технологічні ємності з запасом води доцільно обладнати арматурою таким чином, щоб можна було виробляти подачу води в насос пожежного автомобіля. При відсутності такої можливості ємність обладнується арматурою для затоки ємностей автоцистерн та пристосованої техніки. P>
2.3. Стаціонарні насосні станції господарського призначення обладнуються сполучними головками, що дозволяють підключати до них магістральні рукавні лінії і рукава для затоки ємностей автоцистерн та пристосованої техніки. P>
3. При відсутності або невисокою надійності штучних джерел водопостачання слід пристосовувати природні водоіточнікі, до яких відносяться: ставки, загати, водозабірні пристрої пірси, самопливні колодязі. P>
3.1. Ставки для протипожежного водопостачання можуть влаштовуватися в балках і зниженою місцевості. Для забору води ставки обладнуються пірсами або береговими колодязями. P>
3.2. Загати влаштовуються на річках (струмках) з невеликою витратою води (рис. 4). Місце для спорудження загати вибирають на найбільш вузькій і глибокій частині річки, неподалік від садівництва. Матеріалом для споруди загати можуть бути дерев'яні жердини, хмиз, гравій, глинистий грунт. Щоб попередити розмивання загат, в них укладають труби, жолоби, лотки, що забезпечують скидання води в період сніготанення. P>
Рис. 4. Запруда: p>
p>
1 - кам'яне покриті; 2 - річка; 3 - огородження; 4 - завзятий брус; 5 - пірс для установки пожежних машин; 6 - гребля; 7 - зливна труба p>
3.3. Пожежний пірс (рис. 5) - спеціальна споруда для надійного забору води пожежною технікою з штучних і природних водойм необхідно пристрій під'їзних доріг і майданчиків для установки автомашин і спорудження спеціальних водозабірних пристроїв. Найбільш поширений пірс на дерев'яних палях діаметром 25 - 30 см, що витримує навантаження 7 - 8 т. Майданчик під'їзду розташовується не вище 5 м від рівня низьких вод і вище рівня високих вод не менше ніж на 0,7 м. Ширина настилу майданчика становить 4 - 4,5 м. Бічні сторони майданчика обгороджують на висоту 0,7 - 0,8 м. p>
Рис. 5. Схема пристрою пожежних пірсів: p>
p>
p>
1 - завзятий брус; 2 - настил; 3 - кам'яна вимощення; 4 - палі; 5 - бруси кріплення; ГВВ, ГНВ - відповідно горизонти води верхнього і нижнього рівня; НВС - висота всмоктування насоса p>
3.4 Самопливні колодязі об'ємом 3 - 5 куб.м і розміром в плані не менше 0,8 × 0,8 м влаштовують для забору води з природних вододжерел з заболоченими берегами або там, де немає можливості безпосереднього водозабору з них. Самопливні колодязі з'єднують з вододжерел трубою, що має діаметр не менше 200 мм. Вихід в вододжерела кінець труби розташовується вище дна не менше ніж на 0,5 м і не менше 1,0 м нижче рівня горизонту низьких вод. На кінці труби з боку вододжерела встановлюється металева сітка, що перешкоджає засмоктування в трубу різних сторонніх предметів. Перед приймальним колодязем на сполучному трубопроводі встановлюють засувку, штурвал якої виведений під кришку люка. Глибина води в колодязі повинна бути не менше 1,5 м. P>
Прийомні колодязі виконують з бетону або каменю і обладнають двома кришками, простір між якими заповнюють взимку утеплює. P>
Організація перевірки протипожежного водопостачання p>
Підтримання у постійній готовності протипожежного водопостачання вимагає регулярних перевірок їх справності і технічного обслуговування. P>
1. Перевірка і експлуатація пожежних гідрантів. P>
Зміст і експлуатацію пожежних гідрантів на мережі водопроводу виробляють згідно з Інструкцією по утриманню та експлуатації пожежних гідрантів. Кришки люків пожежних гідрантів повинні бути очищені від бруду, льоду і снігу, а стояк звільнений від води. При експлуатації в умовах низьких температур гідранти повинні бути утеплені, для чого встановлюють другі утеплювальні кришки, і простір між кришками заповнюють теплоізоляційним матеріалом. P>
2. Перевірку гідрантів (вододжерел) в районах виїзду частин необхідно проводити: p>
на зовнішній огляд - не рідше двох разів на квартал особовим складом чергового караулу (на закріпленій за караулом ділянці району виїзду); p>
з пуском води - не менше двох разів на рік особами молодшого (водіями) або середнього начальницького складу з представниками водопровідної служби за графіком при переході до весняно-літнього (перевірка № 1) та осінньо-зимового (перевірка № 2) режиму роботи . p>
3. Перевірка № 1 включає наступні види робіт: p> перевірку роботи штока гідранта калібром; установку пожежної колонки на гідрант з пуском води; прочищення затравочного отвори; видалення води з стояка гідранта при забитому отворі затравки; виїмку раніше забитої затравки при рівні грунтових вод в колодязі нижче пожежного фланця.
4. Перевірка № 2 включає виконання робіт перевірки № 1 з обов'язковим складанням зведеного акта і додаванням запису про проведення відкачування води з колодязя і стояка пожежного гідранта, забивання запалів пожежних гідрантів в колодязях з високим рівнем грунтових вод. P>
Мітки: Водойми, Водопровід, Водопостачання, Садівництво p>