колектив авторів

Інноваційний менеджмент: Шпаргалка

1. ПОНЯТТЯ, ЦІЛІ ТА ЗАВДАННЯ ІННОВАЦІЙНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ. Етапи розвитку НАУКИ

Інноваційний менеджмент - наука, спрямована на стимулювання та ефективне управління інноваційними процесами на макро- і мікрорівнях. На відміну від традиційного менеджменту управління інноваціями пов'язано з нестабільними внутрішніми і зовнішніми умовами організації, високим ступенем невизначеності і ризиків, тому в даній області розробляються особливі підходи і методи прийняття управлінських рішень.

Метою інноваційного менеджменту є вивчення методів і технологій управління організацією для забезпечення її розвитку та посилення конкурентних позицій на ринку шляхом створення, освоєння і комерціалізації нововведень в різних галузях економіки.

Основними завданнями інноваційного менеджменту є наступні: 1) визначення тенденцій розвитку науково-технічного прогресу в конкретних секторах економіки; 2) організація управління розвитком організацій; 3) визначення перспективних напрямів інноваційної діяльності; 4) оцінка ефективності інноваційних процесів; 5) виявлення і оцінка ризиків, що виникають в процесі створення і використання нововведень; 6) розробка проектів впровадження нововведень; 7) створення системи управління інноваціями; 8) формування сприятливого інноваційного клімату та умов для адаптації організації до нововведень; 9) прийняття рішень, спрямованих на стимулювання інноваційної активності організації; 10) обгрунтування інноваційних рішень в умовах невизначеності і ризику. У розвитку інноваційного менеджменту як галузі науки поділяють на чотири етапи. 1. Факторний підхід. Характерні особливості етапу: 1) наука і техніка є основними факторами економічного розвитку країни; 2) науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи - головний фактор розвитку виробничого потенціалу підприємства; 3) управління інноваційними процесами базується на використанні статистичних моделей чинників, нормуванні трудомісткості, матеріало-, фондомісткості науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт. 2. Функціональний підхід. Характерні особливості етапу: 1) раціональне поділ праці; 2) спеціалізація управлінських функцій; 3) економіко-математичне моделювання інноваційних процесів; 4) використання методів мережевого планування, оптимізаційних моделей. 3. Системний підхід. Характерні особливості етапу: 1) розгляд підприємства як складної організаційної системи, що складається з взаємозв'язаних елементів; 2) облік факторів зовнішнього конкурентного і внутрішньої організаційної середовищ, що впливають на інноваційний процес. 4. Ситуаційний підхід. Характерні особливості етапу: 1) систематизація найбільш ймовірних варіантів реалізації інноваційного процесу; 2) аналіз зовнішніх і внутрішніх факторів, що визначають успіх інновацій; 3) вироблення управлінських рішень, оптимальних для конкретної інноваційної ситуації.

2. Інноватика ЯК ГАЛУЗЬ ЗНАНЬ

Інноватика - економічна наука, що вивчає закономірності інноваційних змін в макро-і мікроекономічних системах. Інноватика - наука, яка займається вивченням інноваційних процесів, сутності нововведень, особливостей інноваційного розвитку.

Предметом вивчення інноватики є: новації (нововведення), інновації (нововведення), інноваційні процеси. Зміст інноватики: 1) закономірності інноваційного розвитку; 2) ділові цикли і технологічні уклади; 3) поняття новації, інновації, їх основні властивості; 4) життєвий цикл інновацій; 5) класифікація інновацій; 6) характеристика інноваційних процесів, етапи здійснення; 7) фактори, що визначають результативність інноваційних процесів; 8) методи інноваційного менеджменту; 9) види ефектів в інноваційній сфері. Методами дослідження інноватики є: 1) методи аналізу; 2) методи прогнозування; 3) методи моделювання; 4) методи планування.

Інноватика оперує такими поняттями. Новація (нововведення) - розробка, здійснена на базі нової ідеї (нового наукового відкриття). Інновація (нововведення) - результат практичного освоєння нововведення (впроваджена новація). Винахід - нове, що володіє істотними відмінностями технічне рішення задачі. Наукове відкриття - виявлення раніше невідомого закону природи або отримання раніше невідомих даних. Інноваційний процес - послідовність етапів створення і використання нововведення. Інноваційна діяльність - комплекс робіт, що включають пошук і відбір інноваційних ідей, розробку на їх основі нововведень, впровадження та тиражування інновацій. Життєвий цикл інновації - сукупність стадій від розробки нового продукту до його введення на ринок і старіння. Життєвий цикл товару - сукупність стадій від введення нововведення на ринок до спаду обсягів продажів і висновки товару з ринку. Життєвий цикл технології - сукупність стадій від зародження технологічних нововведень до їх рутинізації, т. Е. Освоєння в стабільних, постійно функціонуючих елементах об'єктів.

У сучасній концепції інноватики виділяють інновації-продукти та інновації-процеси. Продуктові нововведення - інноваційні зміни, які можуть бути представлені в матеріалізованих вигляді (у вигляді нового об'єкта). Процесні нововведення - інноваційні зміни в послідовності або структурі виконання певних дій або операцій.

Інноватика як область наукових знань тісно пов'язана з інноваційним менеджментом. Поняття «інноваційний менеджмент» характеризують три аспекти: 1) галузь економічної науки з управління інноваціями; 2) управлінська діяльність з регулювання інноваційних процесів; 3) апарат управління інноваціями.

3. ТЕОРІЯ ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ

КОНДРАТЬЄВА В основі інноватики лежить хвильова теорія російського економіста - директора Московського інституту кон'юнктури в 20-х рр. XX ст. н. Д. Кондратьєва. Він виявив наявність довгих кон'юнктурних хвиль в економічному розвитку суспільства і тим самим визначив розвиток економіки як процес нерівномірний і циклічний. Відповідно до хвильової теорії будь-яка економічна система характеризується чергуванням періодів підйому і спаду в своєму розвитку (цикл кон'юнктурних хвиль, виявлених Кондратьєвим, триває близько 50 років, це так звані «довгі» хвилі). Великі цикли кон'юнктури (довгі кон'юнктурні хвилі) включають:

1) сезонні цикли (тривалість менше року);

2) короткі цикли (тривалість три-чотири роки);

3) середні цикли (тривалість сім-одинадцять років).

На базі своїх досліджень Кондратьєв зробив ряд висновків. По-перше, перед початком підвищувальної хвилі кожного великого циклу відбуваються значні перетворення в соціально-економічних процесах, які виражаються в появі значущих наукових відкриттів, технічних винаходів, змін у сфері виробництва і обміну. По-друге, періоди підйому циклів кон'юнктурних хвиль супроводжуються, як правило, великими соціальними потрясіннями (такими, як революції, війни). По-третє, знижувальні хвилі даних циклів пов'язані з тривалою депресією сільського господарства.

Вчений також припустив, що оскільки зростаюча хвиля великого циклу характеризується радикальними змінами в господарських процесах, то її виникнення обумовлено накопиченням на стадії депресії достатнього капіталу для здійснення інвестиційної діяльності з оновлення основних продуктивних сил суспільства.

Кон'юнктурні цикли, на думку Кондратьєва, носять міжнародний характер і розглядаються як послідовне порушення і відновлення економічної рівноваги.

4. ТЕОРІЯ ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ Шумпетера

Поняття «інновація» (нововведення) в економічну науку було введено Йозефом Шумпетером, який розглядав інновацію як засіб подолання економічних криз. На основі теорії «довгих» кон'юнктурних хвиль ділової активності він виявив нову можливість виведення виробничої системи з кризи, пов'язану ні з ростом масштабів діяльності, скороченням витрат або зростанням ціни на колишню продукцію, а зі зміною в господарському процесі за рахунок створення і впровадження інновацій. За Шумпетером, за допомогою нововведень підприємство може використовувати нові конкурентні прийоми, відмінні від колишніх цінових форм конкуренції.

Кінець ознайомчого уривка

СПОДОБАЛАСЯ КНИГА?