1. Облік негрошового позики і товарного кредиту: правові основи
2. Облік негрошового позики і товарного кредиту: оподаткування
3. Облік негрошового позики і товарного кредиту: бухгалтерський облік

У організацій іноді виникає потреба в тимчасовому запозиченні сировини, матеріалів і інших цінностей. Така операція може бути оформлена договором позики або договором товарного кредиту. В.В. Патров, д.е.н., професор, Санкт-Петербурзький державний університет, розглядає питання обліку та оподаткування у кожної зі сторін договору.

зміст

Визначення договору позики дано в статті 807 ГК РФ. За договором позики одна сторона (позикодавець) передає другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками (тобто речі, що не мають конкретних, притаманних тільки їм чорт). Позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошей або рівну кількість інших отриманих їм речей того ж роду і якості.

Основні характеристики переданого майна (найменування, сорт, кількість (маса) та інші відмітні ознаки) повинні бути обов'язково позначені в договорі. Грунтуючись на цих характеристиках, позичальник повинен буде повернути майно.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей. Якщо позикодавцем є юридична особа, договір позики повинен бути укладений у письмовій формі незалежно від суми. Така вимога пункту 1 статті 808 ГК РФ. На підтвердження договору позики та його умов позичальник може видати позикодавцеві розписку або інший документ, який посвідчує передання певної грошової суми або визначеної кількості речей (п. 2 ст. 808 ЦК України).

Позикодавець (якщо інше не передбачено договором) має право на отримання від позичальника процентів на суму позики в розмірах і в порядку, визначеному договором. Якщо в договорі немає умови про розмір процентів, їх розмір визначається ставкою рефінансування на день сплати позичальником суми боргу або його відповідної частини. При відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення суми позики. Так сказано в пунктах 1 і 2 статті 809 ГК РФ.

Договір позики передбачається безпроцентним (якщо в ньому прямо не передбачено інше) у разі, коли позичальникові передаються не гроші, а речі, визначені родовими ознаками (п. 3 ст. 809 ЦК України).

Згідно зі статтею 810 ЦК РФ позичальник зобов'язаний повернути отриману суму позики в строки і в порядку, які передбачені договором. Якщо термін повернення договором не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, позичальник повинен повернути суму позики протягом тридцяти днів з дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це. Сума безпроцентної позики може бути повернена позичальником достроково. Правда, ці положення застосовуються, якщо інше не передбачено договором.

Сума позики вважається повернутою в момент передачі її позикодавцеві або зарахування відповідних грошових коштів на його банківський рахунок (якщо інше не передбачено договором). Основний борг за позикою в негрошовій формі погашається тільки майном. Відсотки за цим договором (якщо вони передбачені) можуть виплачуватися як грошовими коштами, так і майном.

Як сказано в статті 822 ГК РФ, сторонами може бути укладено договір, який передбачає обов'язок одного боку надати іншій стороні речі, визначені родовими ознаками (договір товарного кредиту).

Договір товарного кредиту і договір негрошового позики в цілому є ідентичними. Разом з тим вони мають деякі відмінності.

По-перше, договір негрошового позики використовується, коли кредитор не зобов'язаний надавати відповідні цінності, а сама їх передача є одним з елементів процедури оформлення договору позики. Договір товарного кредиту передбачає обов'язок кредитора передати боржникові відповідні цінності.

По-друге, договір позики і договір товарного кредиту розрізняються моментом, коли вони вважаються ув'язненими. У пункті 1 статті 807 ГК РФ сказано, що договір позики вважається укладеним тільки з моменту передачі речей позичальникові. До цього ні в позикодавця, ні у позичальника немає ніяких прав і обов'язків за договором, навіть з підписаним раніше обома сторонами. Договір товарного кредиту визнається укладеним з моменту його підписання. Іншими словами, якщо після підписання договору позикодавець безпідставно відмовиться від передачі речей позичальникові, останній може вимагати виконання умов договору через суд.

Облік негрошового позики і товарного кредиту: правові основи

Визначення договору позики дано в статті 807 ГК РФ. За договором позики одна сторона (позикодавець) передає другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками (тобто речі, що не мають конкретних, притаманних тільки їм чорт). Позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошей або рівну кількість інших отриманих їм речей того ж роду і якості.

Основні характеристики переданого майна (найменування, сорт, кількість (маса) та інші відмітні ознаки) повинні бути обов'язково позначені в договорі. Грунтуючись на цих характеристиках, позичальник повинен буде повернути майно.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей. Якщо позикодавцем є юридична особа, договір позики повинен бути укладений у письмовій формі незалежно від суми. Така вимога пункту 1 статті 808 ГК РФ. На підтвердження договору позики та його умов позичальник може видати позикодавцеві розписку або інший документ, який посвідчує передання певної грошової суми або визначеної кількості речей (п. 2 ст. 808 ЦК України).

Позикодавець (якщо інше не передбачено договором) має право на отримання від позичальника процентів на суму позики в розмірах і в порядку, визначеному договором. Якщо в договорі немає умови про розмір процентів, їх розмір визначається ставкою рефінансування на день сплати позичальником суми боргу або його відповідної частини. При відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення суми позики. Так сказано в пунктах 1 і 2 статті 809 ГК РФ.

Договір позики передбачається безпроцентним (якщо в ньому прямо не передбачено інше) у разі, коли позичальникові передаються не гроші, а речі, визначені родовими ознаками (п. 3 ст. 809 ЦК України).

Згідно зі статтею 810 ЦК РФ позичальник зобов'язаний повернути отриману суму позики в строки і в порядку, які передбачені договором. Якщо термін повернення договором не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, позичальник повинен повернути суму позики протягом тридцяти днів з дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це. Сума безпроцентної позики може бути повернена позичальником достроково. Правда, ці положення застосовуються, якщо інше не передбачено договором.

Сума позики вважається повернутою в момент передачі її позикодавцеві або зарахування відповідних грошових коштів на його банківський рахунок (якщо інше не передбачено договором). Основний борг за позикою в негрошовій формі погашається тільки майном. Відсотки за цим договором (якщо вони передбачені) можуть виплачуватися як грошовими коштами, так і майном.

Як сказано в статті 822 ГК РФ, сторонами може бути укладено договір, який передбачає обов'язок одного боку надати іншій стороні речі, визначені родовими ознаками (договір товарного кредиту).

Договір товарного кредиту і договір негрошового позики в цілому є ідентичними. Разом з тим вони мають деякі відмінності.

По-перше, договір негрошового позики використовується, коли кредитор не зобов'язаний надавати відповідні цінності, а сама їх передача є одним з елементів процедури оформлення договору позики. Договір товарного кредиту передбачає обов'язок кредитора передати боржникові відповідні цінності.

По-друге, договір позики і договір товарного кредиту розрізняються моментом, коли вони вважаються ув'язненими. У пункті 1 статті 807 ГК РФ сказано, що договір позики вважається укладеним тільки з моменту передачі речей позичальникові. До цього ні в позикодавця, ні у позичальника немає ніяких прав і обов'язків за договором, навіть з підписаним раніше обома сторонами. Договір товарного кредиту визнається укладеним з моменту його підписання. Іншими словами, якщо після підписання договору позикодавець безпідставно відмовиться від передачі речей позичальникові, останній може вимагати виконання умов договору через суд.

Облік негрошового позики і товарного кредиту: оподаткування

Згідно з пунктом 12 статті 270 НК РФ витрати у вигляді майна, переданого за договорами кредиту або позики або спрямованого на погашення таких запозичень, не враховуються при оподаткуванні прибутку. Відповідно, згідно з пунктом 10 статті 251 НК РФ при визначенні податкової бази по податку на прибуток не враховуються доходи, які отримані у вигляді майна, отриманого за договорами кредиту або позики, а також отриманого в рахунок погашення таких запозичень.

Вартість цінностей, придбаних для повернення позики або кредиту, може бути як вище, так і нижче їх початкової ціни. Ця різниця в ціні також не враховується при обчисленні податкової бази по податку на прибуток.

Відсотки, отримані за договорами позики та товарного кредиту, кредитор згідно з пунктом 6 статті 250 НК РФ повинен включати до складу позареалізаційних доходів. При цьому відсотки, отримані майном (в натуральній формі), враховуються при визначенні податкової бази за правилами пункту 5 статті 274 НК РФ, тобто виходячи з ціни угоди з урахуванням положень статті 40 НК РФ.

Боржник сплачені відсотки для цілей оподаткування прибутку враховує за правилами статті 269 НК РФ.

Передаючи товари до боржника, кредитор передає йому і право власності на них. Згідно з пунктом 1 статті 39 НК РФ передача права власності на товари визнається реалізацією, і отже, на думку податкових органів, повинна обкладатися ПДВ. Однак в зазначеному вище пункті сказано, що передача права власності повинна бути або на оплатній, або на безоплатній основі. А передача майна за договором позики здійснюється на поворотній основі і тому не повинна обкладатися ПДВ (див. Постанову ФАС Північно-Кавказького округу від 26.06.2002 № Ф08-2158 / 2002-800А).

Зауважимо, що позиція податкових органів є більш вигідною для організацій. Кредитор, нарахувавши ПДВ, має право прийняти до відрахування податок, сплачений при купівлі цінностей, переданих за договором позики (товарного кредиту). Якщо при передачі товарів ПДВ не нараховується, то сторони угоди згідно з пунктом 2 статті 171 НК РФ не зможуть прийняти до відрахування "вхідний" ПДВ, так як цінності будуть використовуватися в діяльності, яка не обкладається податком.

При поверненні позики (товарного кредиту) боржник також повинен, на думку автора, нарахувати ПДВ. Це дасть йому право на відрахування ПДВ по цінностям, придбаним для повернення позики (товарного кредиту). Відповідно, кредитор також може прийняти до відрахування ПДВ, пред'явлений боржником.

Відсотки по позиці в грошовій формі не підлягають оподаткуванню ПДВ згідно з підпунктом 15 пункту 3 статті 149 НК РФ. Відсотки ж за негрошові займу і товарним кредитом в частині, що перевищує розмір відсотків, розрахований відповідно до ставок рефінансування ЦБ РФ, що діяли в періодах, за які проводиться розрахунок відсотків, підлягають оподаткуванню ПДВ. Це випливає з підпункту 3 пункту 1 статті 162 НК РФ.

Сума ПДВ розраховується за формулою:

ПДВ = (П1 - П2) х 18/118

де:
П1 - сума дисконту (відсотка),
П2 - сума дисконту (відсотка), розрахованого за ставкою рефінансування ЦБ РФ.

Облік негрошового позики і товарного кредиту: бухгалтерський облік

Згідно з пунктом 3 ПБО 19/02 "Облік фінансових вкладень" позики, надані іншим організаціям, в тому числі і в негрошовій формі, відносяться до фінансових вкладень і враховуються кредитором на рахунку 58-3 "Надані позики". Винятком є ​​безвідсоткові позики. Вони не відповідають одній з умов визнання активів в якості фінансових вкладень, перерахованих в пункті 2 ПБУ 19/02, - здатність приносити організації в майбутньому дохід. Такі позики повинні враховуватися в складі дебіторської заборгованості.

Боржник отримані в негрошовій формі позики і товарні кредити в залежності від терміну, на який вони отримані, враховує на рахунках 66 або 67 (менше 12 місяців і більше 12 місяців відповідно). Бухгалтерський облік операцій за договорами негрошового позики і товарного кредиту ідентичний (див. Таблицю).

Облік операцій за договором негрошового позики (товарного кредиту)

Зміст господарської операції

Проведення у кредитора

Проведення у боржника

1. Видача (отримання) позики (кредиту):
а) на вартість майна, зазначену в договорі (без ПДВ)

Дебет 58-3 (76) Кредит 91-1

Дебет 10 (41, ...) Кредит 66 (67)

б) на суму ПДВ, що відноситься до майна

Дебет 58-3 (76) Кредит 68

Дебет 19 Кредит 66 (67)

в) на вартість майна за обліковими цінами

Дебет 91-2 Кредит 10 (41, ...)

немає облікових записів

2. Нарахування відсотків за позикою (кредитом)

Дебет 76 Кредит 91-1

Дебет 91 Кредит 66 (67) субрахунок "Відсотки по позиці (кредиту)"

3. Сплата відсотків коштами

Дебет 51 Кредит 76

Дебет 66 (67) субрахунок "Відсотки по позиці (кредиту)" Кредит 51

4. Оприбуткування майна, закупленого для погашення кредиту та сплати відсотків майном
а) на вартість майна (без ПДВ):

Немає облікових записів

Дебет 10 (41, ...) Кредит 60

б) на суму ПДВ, що відноситься до закупленого майну:

Немає облікових записів

Дебет 19 Кредит 60

5. Сплата відсотків майном:
а) на суму нарахованих відсотків (без ПДВ)

Дебет 10 (41, ...) Кредит 76

Дебет 66 (67) субрахунок "Відсотки по позиці (кредиту)" Кредит 91

б) на суму ПДВ, що відноситься до майна

Дебет 19 Кредит 76

Дебет 66 (67) субрахунок "Відсотки по позиці (кредиту)" Кредит 68

в) на вартість майна за обліковими цінами

Немає облікових записів

Дебет 91 Кредит 10 (41, ...)

6. Погашення позики (кредиту):
а) на вартість майна, зазначену в договорі (без ПДВ)

Дебет 10 (41, ...) Кредит 58-3

Дебет 66 (67) Кредит 91

б) на суму ПДВ, що відноситься до майна

Дебет 19 Кредит 58-3 (76)

Дебет 66 (67) Кредит 68

в) на вартість майна за обліковими цінами

Немає облікових записів

Дебет 91 Кредит 10 (41, ...)

7. Пред'явлення до відрахування ПДВ

Дебет 68 Кредит 19

Дебет 68 Кредит 19

Примітка:
* Пункт 1. У кредитора вартість переданого майна за обліковими цінами і в оцінці, зазначеної в договорі, можуть відрізнятися. Така різниця повинна бути відображена на рахунку 91.
** Пункт 5. Сума ПДВ, що відноситься до майна, визначається за розрахунковою ставкою від суми нарахованих відсотків. У боржника різниця між сумою нарахованих відсотків і вартістю майна за обліковими цінами, переданого в сплату відсотків, відбивається на рахунку 91.
*** Пункт 6. У боржника різниця у вартості переданого майна за обліковими цінами і зазначеної в договорі відбивається на рахунку 91.
**** Пункт 7. Кредитор пред'являє до відрахування ПДВ, що відноситься до майна, отриманого в сплату відсотків за позикою (кредитом) і в погашення позики (кредиту). Боржник до відрахування пред'являє ПДВ, що відноситься до майна, отриманого за договором позики (кредиту) і закупленого для сплати відсотків і погашення позики (кредиту).