9:54 (Оновлено 29.11.2018 о 09:56)

Економічне зростання в сучасному світі неможливий без створення інноваційних та високопродуктивних робочих місць. На жаль, ми можемо констатувати, що сьогодні в цьому ключі питання в нашій країні навіть не ставиться.

Всі розмови про посилення потоку трудової міграції українців найчастіше носять побутовий характер, і аж ніяк не піднімається дискусія про збереження і розвиток, не кажучи вже про створення умов для повернення в країну людського капіталу.

Йдеться про те, що зі існуючою ситуацією з людським капіталом в країні, нам не те, що не приходиться розраховувати на економічне зростання в найближчі роки при інших сприятливих економічних умовах, які не спостерігається, а навіть на підтримку поточного рівня економіки. На глобальній карті розподілу людського капіталу в світі Україна вже чітко визначила свою нішу - це донор робочої сили різного рівня від робочих спеціальностей до високопрофесійних фахівців.

Деякі тенденції людського капіталу, які мають катастрофічний наслідок вже в найближчій короткостроковій перспективі:

Перше, якщо в 90-і і 2000-ні їхали в основному на низькокваліфіковану роботу, вчителі, медсестри, робітники в Росію і країни Європи. І їх основна мета була заробити грошей для навчання дітей і змісту сімей в Україні, то з відкриття кордонів з ЄС поїхала наступна хвиля робітничих в країни східної Європи: Польща, Чехія, Словаччина, Угорщина та інші країни. Метою виїзду яких вже стало не тільки знаходження більш високооплачуваної роботи, а й переїзд на постійне проживання їх сімей. У 2018 році доводитися констатувати, що починаючи з минулого року почали масово виїжджати висококваліфіковані фахівці: інженери, кораблебудівники, машиністи та лікарі. Польща вже в цьому році почала залучати лікарів з України, визнаючи їх існуючі дипломи і не вимагаючи здавати іспити які підтверджують рівень кваліфікації на відміну від інших країн, де дані іспити є обов'язковою умовою їх працевлаштування.

При цьому основний мотив перевозу сімей з України є вибір не тільки можливості отримати кращі і більш оплачувані робочі місця, а й сприятливе соціальне середовище, включаючи перспективу професійного та кар'єрного розвитку, кращі соціальні гарантії (яких у нас майже взагалі немає) і перспективу для своїх дітей . Це загрожує катастрофічних наслідків не тільки для економіки, а в соціальному плані критично обмежуючи можливості для формування середнього класу в Україні, оскільки зникає фізично відтворення цієї соціальної групи.

Читайте також: «Здрастуй, Німеччина, наш новий будинок рідний?»: Новини про роботу змусили українців замислитися

Друге, наші найближчі сусіди країни Центральної і Східної Європи, свої втрати людського капіталу покривають за рахунок України. Але суть в тому, що їх політика залучення трудових ресурсів з України містить цілеспрямовані стратегії на середньострокову перспективу. Як це реалізується? Через залучення українських школярів до шкіл і ВНЗ. Вступити та оплатити навчання в Польщі або Чехії найчастіше простіше і дешевше, ніж в деяких ВНЗ України. При цьому більшість українських студентів після закінчення навчання мають намір залишитися на постійне проживання в країна навчання. Таким чином, Польща та інші наші західні сусіди ведуть цілеспрямовану політику залучення та підготовки людських ресурсів для потреб своїх економік відповідно до стратегій власного розвитку.

Третє, якщо 90-е і 2000-е ми мали два основних напрямки відтоку людського капіталу - це Росія і країни Європи, то сьогодні на нас вже активно дивляться Туреччина, країни Близького Сходу, Китай, Південно-східна Азія. При цьому мова якраз іде про висококваліфікованому персоналі, який готові залучати навіть без знання іноземних мов.

Четверте, на глобальному віртуальному ринку праці - роботи у віддаленому режимі, як в форматі часткової, так і повної зайнятості українці також входить в 5 країн найбільш затребуваних фрілансерів і віддалених співробітників. Тут два ключових моменти, які важливо відзначити. Працівники, що виходять на глобальний віртуальний ринок праці вже втрачені для українських роботодавців. Розуміючи, що вони можуть отримати однаковий рівень оплати праці від декількох роботодавців, вибір здійснюється на користь цікавих проектів, кращих умов праці, професійних команд, перспектив розвитку та побудови кар'єри. У цих умовах український роботодавець не готовий конкурувати з роботодавцями з інших розвинених країн: США, Європи, Канади, Близького Сходу, Китаю. Другим аспектом є те, що відбувається соціальна міграція даних фахівців, тобто працюючи віддалено для Канади, США або Китаю з України, фахівець повністю занурюється в робочу і соціальне середовище або країни в якій працює, або глобального ринку. Тоді тільки фізична присутність в Україні пов'язує даного фахівця з нашою країною, а професійно, культурно і ментально людина вже вбудовуватися в глобальні процеси, економіки інших країн і глобальну культурне середовище. Це його повністю витісняє з українського ринку праці і робить недоступним навіть для прогресивних українських роботодавців.

Поки інші країни створюють умови для залучення людських ресурсів з України, вона не тільки не створює умови для утримання та розвитку людського капіталу всередині країни, а навпаки сприяє ще більшого відтоку робочої сили. Наприклад, за допомогою міжнародних договорів підписаних з іншими країнами про тимчасове працевлаштування українських фахівців. Прикладом є квота на працевлаштування 20 тис будівельників в Ізраїлі (2017 рік).

Варто зазначити, що людський капітал включає в себе:

- рівень відтворення, тобто народжуваності і смертності в країні;

- рівень здоров'я, якість людського капіталу безпосередньо залежить від рівня здоров'я населення;

- рівень освіти і культури, якість підготовки і потенціалу для розвитку людського капіталу,

- рівень працездатності населення і продуктивності праці, затребуваності на ринку праці і віддачі від людських ресурсів.

Ці чотири базові компоненти формують кількість і якість трудових ресурсів країни. При цьому український бізнес часто взагалі комплексно не підходить до формування та реалізації стратегії залучення трудового персоналу, а діє спонтанно виходячи їх поточних його потреб. Як наслідок, після того як померло професійну освіту, сьогодні виникли серйозні проблеми з кадровим резервом навіть у великих компаній. З урахуванням того, що близько третини працездатного населення України втекло за кордон, а ще кілька мільйонів чоловік на низькому старті, проблема людського капіталу перетворився в базова умова забезпечення безпеки України.