Хто буде працювати в Україні через 10 років
9:54 (Оновлено 29.11.2018 о 09:56)
Економічне зростання в сучасному світі неможливий без створення інноваційних та високопродуктивних робочих місць. На жаль, ми можемо констатувати, що сьогодні в цьому ключі питання в нашій країні навіть не ставиться.
Всі розмови про посилення потоку трудової міграції українців найчастіше носять побутовий характер, і аж ніяк не піднімається дискусія про збереження і розвиток, не кажучи вже про створення умов для повернення в країну людського капіталу.
Йдеться про те, що зі існуючою ситуацією з людським капіталом в країні, нам не те, що не приходиться розраховувати на економічне зростання в найближчі роки при інших сприятливих економічних умовах, які не спостерігається, а навіть на підтримку поточного рівня економіки. На глобальній карті розподілу людського капіталу в світі Україна вже чітко визначила свою нішу - це донор робочої сили різного рівня від робочих спеціальностей до високопрофесійних фахівців.
Деякі тенденції людського капіталу, які мають катастрофічний наслідок вже в найближчій короткостроковій перспективі:
Перше, якщо в 90-і і 2000-ні їхали в основному на низькокваліфіковану роботу, вчителі, медсестри, робітники в Росію і країни Європи. І їх основна мета була заробити грошей для навчання дітей і змісту сімей в Україні, то з відкриття кордонів з ЄС поїхала наступна хвиля робітничих в країни східної Європи: Польща, Чехія, Словаччина, Угорщина та інші країни. Метою виїзду яких вже стало не тільки знаходження більш високооплачуваної роботи, а й переїзд на постійне проживання їх сімей. У 2018 році доводитися констатувати, що починаючи з минулого року почали масово виїжджати висококваліфіковані фахівці: інженери, кораблебудівники, машиністи та лікарі. Польща вже в цьому році почала залучати лікарів з України, визнаючи їх існуючі дипломи і не вимагаючи здавати іспити які підтверджують рівень кваліфікації на відміну від інших країн, де дані іспити є обов'язковою умовою їх працевлаштування.
При цьому основний мотив перевозу сімей з України є вибір не тільки можливості отримати кращі і більш оплачувані робочі місця, а й сприятливе соціальне середовище, включаючи перспективу професійного та кар'єрного розвитку, кращі соціальні гарантії (яких у нас майже взагалі немає) і перспективу для своїх дітей . Це загрожує катастрофічних наслідків не тільки для економіки, а в соціальному плані критично обмежуючи можливості для формування середнього класу в Україні, оскільки зникає фізично відтворення цієї соціальної групи.
Читайте також: «Здрастуй, Німеччина, наш новий будинок рідний?»: Новини про роботу змусили українців замислитися
Друге, наші найближчі сусіди країни Центральної і Східної Європи, свої втрати людського капіталу покривають за рахунок України. Але суть в тому, що їх політика залучення трудових ресурсів з України містить цілеспрямовані стратегії на середньострокову перспективу. Як це реалізується? Через залучення українських школярів до шкіл і ВНЗ. Вступити та оплатити навчання в Польщі або Чехії найчастіше простіше і дешевше, ніж в деяких ВНЗ України. При цьому більшість українських студентів після закінчення навчання мають намір залишитися на постійне проживання в країна навчання. Таким чином, Польща та інші наші західні сусіди ведуть цілеспрямовану політику залучення та підготовки людських ресурсів для потреб своїх економік відповідно до стратегій власного розвитку.
Третє, якщо 90-е і 2000-е ми мали два основних напрямки відтоку людського капіталу - це Росія і країни Європи, то сьогодні на нас вже активно дивляться Туреччина, країни Близького Сходу, Китай, Південно-східна Азія. При цьому мова якраз іде про висококваліфікованому персоналі, який готові залучати навіть без знання іноземних мов.
Четверте, на глобальному віртуальному ринку праці - роботи у віддаленому режимі, як в форматі часткової, так і повної зайнятості українці також входить в 5 країн найбільш затребуваних фрілансерів і віддалених співробітників. Тут два ключових моменти, які важливо відзначити. Працівники, що виходять на глобальний віртуальний ринок праці вже втрачені для українських роботодавців. Розуміючи, що вони можуть отримати однаковий рівень оплати праці від декількох роботодавців, вибір здійснюється на користь цікавих проектів, кращих умов праці, професійних команд, перспектив розвитку та побудови кар'єри. У цих умовах український роботодавець не готовий конкурувати з роботодавцями з інших розвинених країн: США, Європи, Канади, Близького Сходу, Китаю. Другим аспектом є те, що відбувається соціальна міграція даних фахівців, тобто працюючи віддалено для Канади, США або Китаю з України, фахівець повністю занурюється в робочу і соціальне середовище або країни в якій працює, або глобального ринку. Тоді тільки фізична присутність в Україні пов'язує даного фахівця з нашою країною, а професійно, культурно і ментально людина вже вбудовуватися в глобальні процеси, економіки інших країн і глобальну культурне середовище. Це його повністю витісняє з українського ринку праці і робить недоступним навіть для прогресивних українських роботодавців.
Поки інші країни створюють умови для залучення людських ресурсів з України, вона не тільки не створює умови для утримання та розвитку людського капіталу всередині країни, а навпаки сприяє ще більшого відтоку робочої сили. Наприклад, за допомогою міжнародних договорів підписаних з іншими країнами про тимчасове працевлаштування українських фахівців. Прикладом є квота на працевлаштування 20 тис будівельників в Ізраїлі (2017 рік).
Варто зазначити, що людський капітал включає в себе:
- рівень відтворення, тобто народжуваності і смертності в країні;
- рівень здоров'я, якість людського капіталу безпосередньо залежить від рівня здоров'я населення;
- рівень освіти і культури, якість підготовки і потенціалу для розвитку людського капіталу,
- рівень працездатності населення і продуктивності праці, затребуваності на ринку праці і віддачі від людських ресурсів.
Ці чотири базові компоненти формують кількість і якість трудових ресурсів країни. При цьому український бізнес часто взагалі комплексно не підходить до формування та реалізації стратегії залучення трудового персоналу, а діє спонтанно виходячи їх поточних його потреб. Як наслідок, після того як померло професійну освіту, сьогодні виникли серйозні проблеми з кадровим резервом навіть у великих компаній. З урахуванням того, що близько третини працездатного населення України втекло за кордон, а ще кілька мільйонів чоловік на низькому старті, проблема людського капіталу перетворився в базова умова забезпечення безпеки України.
Як це реалізується?Трансфертное ценообразование и участие в рекламных расходах группы капитала> Трансфертное ценообразование> Налоги в компании> Налоги
2019-12-03 15:12:40
Трансфертное ценообразование и участие в рекламных расходах столичной группы
Чтобы определить пропорционально полученные выгоды от участия в стоимости рекламы для группы капитала, налогоплательщики должны использовать такой набор финансовых и экономических мер, которые надежно отражают выгоды от участия в долевых расходах. Руководящие принципы ОЭСР указывают, что показатели, в том числе, среди прочего, объем продаж, размер единиц, использованных, произведенных или проданных (товары, товары, материалы, услуги).
Компании группы капитала очень часто участвуют в разделении рекламных расходов (как по товарным знакам, так и по конкретным маркам товаров или услуг). В этом случае расходы на рекламу делятся на отдельные компании группы. Участие в расходах происходит в соответствии с ключом разделения, указанным группой, специфичным для данной стоимости или типа рекламы.
Первым важным вопросом, связанным с темой статьи, является определение определения рекламы на основе налогового законодательства. В польских нормативных актах отсутствует юридическое (законодательное) определение рекламы, поэтому в доктрине и юриспруденции реклама используется в лингвистическом смысле (грамматическая лекция). Согласно словарному определению [1] реклама определяется как распространение информации о товарах, их преимуществах, ценностях, местах и возможностях приобретения, восхвалении кого-либо, предписывании чего-либо через прессу, радио, телевидение или другие средства для этой цели. Определение рекламы в энциклопедии [2] понимается как набор мер, используемых для того, чтобы заинтересовать и стимулировать покупку определенных товаров или услуг, чтобы обратить внимание на конкретного производителя или розничную торговую точку. В заключение, реклама предназначена для продвижения характеристик продукта или услуги, а также компании в целом, на данном рынке с использованием доступных средств массовой информации.
Положения налогового законодательства указывают, что затраты на получение доходов - это затраты, понесенные для достижения доходов. Тем не менее, список расходов введен, который по закону не является налогом. Это касается расходов на представительство и рекламу, которые не являются публичной рекламой. Поэтому в целях трансфертного ценообразования мы будем использовать концепцию публичной рекламы, под которой мы подразумеваем не только распространение информации о товарах, их преимуществах, ценностях или местах и возможностях покупки, но также действия по формированию спроса путем расширения знаний будущих покупателей о товарах с целью поощрения их приобретать товары у этой, а не у другой коммерческой организации (см. решение Высшего административного суда от 12 июня 1997 г., I SA / Ka 192-193 / 97) [3] ,
Польские правила в области трансфертного ценообразования в §14 абз. 1 Регламента [4] при оценке доходов налоговыми органами и органами налогового контроля они устанавливают порядок определения расходов, связанных с рекламой, связанных с ними, пропорционально выгоде от рекламы, получаемой этими организациями. RMF не указывает, что следует понимать под концепцией, пропорционально полученным выгодам, что, как вы видите, очень важно при определении ключа распределения затрат на рекламу. Принимая во внимание положения RMF, для распределения затрат можно использовать как традиционные методы, так и при отсутствии сопоставимых данных, метод транзакционной прибыли.
Таким образом, можно предположить, что для определения пропорционально достигнутых выгод налогоплательщики должны использовать такой набор финансовых и экономических мер, которые надежно отражают выгоды от участия в совместных расходах. Руководящие принципы ОЭСР [5] указать, что ключом распределения могут быть показатели, охватывающие объем продаж, размер используемых единиц, произведенных или проданных (продукты, товары, материалы, услуги), валовую операционную маржу или операционную прибыль, количество работников, сумму инвестированного капитала и т. д. Следует обратить внимание на факт что в руководящих принципах не указано, как использовать отдельные меры в конкретных случаях, и поэтому они характеризуются высокой степенью общности.
Тем не менее, можно указать, например, данные об объеме продаж. Эту меру можно рассмотреть, сравнивая влияние рекламы на динамику доходов, структуру продаж, маржинальную прибыль на продукт, товар или услугу. Такое действие приводит к высокой прозрачности сделанных расчетов и, таким образом, подтверждает вывод и налоговую документацию в качестве доказательства в налоговых разбирательствах.
Правила RMF, принимая во внимание сложность вопроса, определяют некоторые элементы, относящиеся к пропорциональности понесенных рекламных расходов. Указывается, что для определения упомянутой пропорциональности, поведение которой приносит потенциальные выгоды двум или более связанным субъектам, следует учитывать следующие факторы:
(1) на каких рынках осуществляется реклама;
(2) доля продаж рекламируемых товаров и услуг отдельных филиалов на рынках, охваченных рекламой (§14, пункт 2 RMF).
В нормативных актах налогоплательщики обращаются непосредственно к микроэкономическим данным (местный или региональный рынок), а также к макроэкономическим данным (внутренний или континентальный рынок, например, европейский). С другой стороны, доля продаж рекламируемых товаров или услуг определяется с помощью маркетинговых инструментов. Наличие данных о динамике участия в данном рынке является важным фактором, указывающим на рыночный уровень трансфертных цен.
Важным вопросом, связанным с рекламой, является регулирование, касающееся выгод, получаемых связанным лицом по отношению к компании, которая несет расходы на рекламу. В этом случае следует признать, что это первое юридическое лицо оказывает коммерческие услуги в пределах, в которых они соответствуют характеру и объему услуг, предоставляемых независимой рекламной компанией (§14, параграф 1 RMF).
Такая правовая структура может привести к налоговому риску в рамках бесплатных льгот в соответствии со ст. 12 параграф 1 балл 1 уч. Мы будем иметь дело с такой ситуацией, когда, например, реклама торговой марки или бренда, конкретного продукта или услуги, осуществляемая, например, материнской компанией, очевидно, будет влиять на доход, полученный польским налогоплательщиком, который не будет участвовать в расходах. группа. Однако это проблема, которая должна стать предметом отдельного исследования.
Давид Михалак 
[1] Словарь польского языка PWN; М. Шимчик, Варшава, 1989,
[2] Энциклопедия PWN, http://encyklopedia.pwn.pl или www.pwn.pl (вкладка энциклопедии).
[3] Пояснения налоговой инспекции в Гданьске 14 сентября 2004 г. № BI / 005/0227/04.
[4] Распоряжение министра финансов от 10.10.1997 г. о порядке и порядке определения доходов налогоплательщиков путем оценки цен по сделкам, совершаемым этими налогоплательщиками (Законодательный вестник № 128, пункт 833, с изменениями), именуемыми в дальнейшем «RMF».
[5] Руководство ОЭСР по трансфертному ценообразованию для многонациональных предприятий и налоговых администраций, VIII-7, 8.19, OECD 2001 / Paris.
