2

Великий: Ярославський

Ярославський вокзал з'явився по приватній ініціативі, називався спочатку Троїцьким і в перший час свого існування пов'язував Москву з Троїце-Сергієвої лаврою, символом православної Росії. Куратором проекту з будівництва залізниці виступив російський інженер Федір Чижов, який крім іншого був ще духівником Миколи Гоголя і навіть редактором зібрання його творів. Слов'янофіл Чижов хотів побудувати залізницю цілком на російські гроші, силами лише російських інженерів і робітників.

Кілька груп студентів за невелику плату фіксували пасажиро- і вантажопотік по Троїцькому шосе. З'ясувалося: щорічно по ньому проїжджають близько 150 тисяч осіб (це не рахуючи півмільйона прочан в Лавру св. Сергія) і перевозиться до 4 млн пудів вантажів.

Капітал для будівництва дороги збирався по підписці, звіти про господарську діяльність публікувалися шість разів на рік у спеціальній газеті «Акціонер». Найбільшими акціонерами стали: Іван Мамонтов і Андрій Дельвіг, племінник поета.

У 1870 році лінію добудували до Ярославля, і вокзал став називатися Ярославським. Тоді будівництво став фінансувати Савва Мамонтов, що вплутався в сумнівну авантюру: "спонсорував" свій металургійний завод в Іркутську і Невський механічний завод із залізничних грошей. Робив він це для того, щоб створити повний цикл виробництва для залізниць - рейки і рухомий склад. Але планам Мамонтова не судилося стати реальністю - він пішов під суд. Було винесено виправдувальний вирок, але підприємство розладналося: Мамонтову довелося продати майже все, щоб розплатитися з кредиторами.