1. слід Тимошенко
2. Дешевше віддасте?
3. Натисніть для збільшення
4. Що далі?

Арбітражний суд в Стокгольмі хоч і не визнав право Газпрому стягнути з України багатомільярдний штраф за недобір російського газу за принципом "бери або плати", але погодився з тим, що деякі борги у Нафтогазу все ж є

В останній день травня Стокгольмський арбітраж виніс перше рішення в суперечці між Нафтогазом і Газпромом за контрактом про постачання російського газу, підписаним Юлією Тимошенко в 2009 році. Суд повністю відхилив вимоги росіян стягнути з Нафтогазу $ 47 млрд пені та штрафів за невиконання принципу "бери або плати", згідно з яким Україна повинна щорічно купувати 52 млрд куб. м російського газу, набагато більше, ніж нам треба. Крім того, суд скасував заборону Газпрому на реекспорт Україною російського газу.

Нафтогазу вдалося домогтися і часткового перегляду ретроспективної ціни російського газу, яка була прив'язана до вартості нафти. Через високі ціни на нафту в минулі роки (більше $ 100 за барель) ціна 1 тис. Куб. м російського газу для України була набагато вище, ніж на європейських ринках. Однак арбітраж ухвалив переглянути контрактні ціни лише починаючи з 2014 року, тоді як Нафтогаз просив провести такий перерахунок з 2011-го.

Рішення відхилити фінансові претензії Газпрому по "бери або плати" заощадило Україні суму, рівну майже половині її річного ВВП. Однак мова про зниження ціни на газ для українського споживача не йде.

слід Тимошенко

У Газпромі у 2008 році вважали справедливою ціною для України $ 250 за тис. Куб. м, а яка займала на той час посаду прем'єра Юлія Тимошенко пропонувала платити $ 235. Але Віктор Ющенко наполягав на ще меншу суму, мотивуючи це тим, що якщо Росія поставляє до Німеччини газ по $ 250-280 за тис. Куб. м, то за вирахуванням ціни транзиту справедлива ціна для України становитиме $ 205. В результаті на вимогу Ющенка тодішній глава Нафтогазу Ігор Дубина 31 грудня 2008 року відмовився підписувати контракт і припинив переговори з Газпромом. Після цього російський монополіст різко змінив риторику і оголосив, що справедлива ринкова ціна для України становить $ 450 за тис. Куб. м.

З 1 січня 2009 року Росія припинила постачати газ в Україну. Скоротилися і обсяги транзиту в Європу. Газпром звинуватив Нафтогаз у несанкціонованому відборі газу. Крім того, росіяни вимагали від української сторони оплати боргу $ 2,4 млрд за газ, поставлений в 2008 році компанією "РосУкрЕнерго" Дмитра Фірташа і Івана Фурсіна, яка до 2009 року виконувала роль посередника між Нафтогазом і Газпромом.

$ 47 млрд пені та штрафів намагався стягнути Газпром за невиконання принципу "бери або плати"

В результаті Тимошенко все ж погодилася на "кабальний" контракт. Підписаний нею документ врегулював спірні моменти, проте зобов'язував Нафтогаз щорічно купувати не менше 52 млрд куб. м російського газу без права перепродажу третій стороні. Варто відзначити, що в докризові роки Україна дійсно споживала близько 50 млрд кубів імпортного газу в рік. Однак через падіння промвиробництва в 2009-му споживання газу в цілому по країні скоротилося до 52 млрд куб. м, близько 20 млрд з яких припадало на газ власного видобутку, і продовжувало падати. Стільки газу Україні було просто не потрібно.

Крім того, як уже говорилося, через прив'язку цін на газ до спекулятивними цінами на нафту в 2013 році контрактна ціна газу перевалила за $ 500 за тис. Куб. м. Віктор Янукович домовився з Путіним про тимчасову знижку в $ 100 за тис. куб. м спочатку у вигляді скасування мит на експорт газу, а потім у вигляді заліку по платі за перебування в Криму російського флоту.

Коротко кажучи, вигода, яку Україна отримала від газового контракту Тимошенко, зводилася до врегулювання скандалу з транзитом російського газу до Європи. Догляд "РосУкрЕнерго" з газового схеми не здешевив газ для українців і не зробив відносини з Газпромом прозоріше. Проте відразу після підписання контракту Тимошенко назвала його умови як не можна більш вигідними і унікальними для України.

Втім, поки діяла "знижка Януковича", з апетитом російського монополіста ще можна було якось впоратися. Але після захоплення Криму уряд РФ анулювало домовленості про знижки на газ. Більш того, Газпром пред'явив претензії на більш ніж $ 5 млрд боргів за газ, спожитий в 2013-2014 роках. Нафтогаз задовольнив більшу їх частину. Решту $ 2,2 млрд українська сторона оплачувати відмовилася, пославшись на те, що контрактна ціна газу в порівнянні з цінами на європейському ринку була завищена. До того ж росіяни вимагали багатомільярдні штрафи і пені за недобір газу за принципом "бери або плати".

Восени 2014 го Нафтогаз і Газпром подали по два зустрічні позови до Стокгольмського арбітражу. Перший позов стосується контракту на поставку російського газу в Україну. У ньому Нафтогаз вимагає переглянути контрактну ціну газу, починаючи з 2011 року, і повернути переплату в сумі $ 18 млрд, а також скасувати заборону на реекспорт російського газу. Газпром же вимагає компенсацію за недобір газу за принципом "бери або плати" на суму $ 31,7 млрд, а також оплату $ 2,2 млрд боргу за газ, поставлений в IV кв. 2013 року і ІІ кв. 2014 го і виплату пені за прострочення по оплаті газу.

Якби контракт Тимошенко захищав інтереси України, Нафтогазу не довелося б звертатися до суду

У позові за контрактом на транзит російського газу Нафтогаз вимагає від Газпрому компенсувати $ 12,3 млрд за заниження законтрактованого обсягу транзиту в 2009-2016 рр. По суті Нафтогаз наполягає на все тому ж принципі "бери або плати", але вже щодо транзиту. Однак, як вважають в Нафтогазі, в цьому немає протиріч. У разі поставок газу в країну Україна купує товар, і його вартість повинна розраховуватися, виходячи з реально поставлених обсягів. Транзит газу - це вже послуга, тому її ціна повинна визначатися обсягами прокачування газу, зарезервованими російським монополістом.

Найсмішніше в цій історії те, що після винесення Стокгольмським арбітражем окремого рішення на користь України Юлія Тимошенко заявила, що ця перемога стала можливою лише завдяки підписанню нею контракту з Газпромом в 2009-му. З цим твердженням навіть і не посперечаєшся - воно прекрасно ілюструє приказку "не згрішив - не буде жаліти". Якби контракт Тимошенко захищав інтереси України, Нафтогазу не довелося б звертатися до суду.

Дешевше віддасте?

Починаючи з грудня 2014 року голова Нафтогазу Андрій Коболєв НЕ втомлюється повторювати, що якщо Україна виграє газову суперечку в Стокгольмі, газ для України подешевшає. "Формула буде кардинально змінена. Вона вже зараз не тільки менша від тієї ціни, яку від нас вимагає Газпром. Але вона і менше, ніж та ціна, яку сьогодні Україна платить за газ, який ми купуємо в Європі", - заявив днями менеджер в ефірі одного з телеканалів.

Однак Нафтогазу ще належить домовитися з Газпромом про відновлення припинених в наприкінці 2015-го поставок. Які будуть умови їх відновлення - поки неясно. Як пояснює директор "Нафтогазбудінформатики" Леонід Уніговський, суд визнав, що починаючи з 2014 року ціна російського газу повинна бути прив'язана до спотових цін газу на одному з європейських хабів. "Швидше за все, це буде хаб NCG. Однак як саме повинна виглядати ця прив'язка, ми поки не знаємо", - говорить Уніговський.

Аналітик Dragon Сapital Денис Саква вважає, що в рішенні суду може бути три варіанти прив'язки. "Перша - ціна на хабі мінус вартість транспортування, яка зараз становить близько $ 25 за тис. Куб. М, другий - просто ціна на хабі, і третій - ціна на хабі плюс транспортування до українського кордону. Перший варіант передбачає помітне зниження цін на російський газ в Україні, другий - незначне, третій - це приблизно те ж, що зараз ", - пояснює експерт.

Натисніть для збільшення

Чи не все так просто і з відшкодуванням Газпромом сум, сплачених України за газ за завищеними цінами. Коболєв пояснює: щоб визначити точну суму переплати, знадобиться близько трьох місяців. Однак вже зараз ясно, що суд далеко не всі борги Нафтогазу перед росіянами визнав недійсними.

Так, українська сторона вимагала переглянути ціну з 2011 року, але суд погодився зробити це лише з 2014-го. "По всій видимості, Нафтогазу доведеться сплатити спірне борг за період до 2014 року. Але конкретна сума буде встановлена ​​окремим рішенням стокгольмського трибуналу", - пояснює юрист юридичної фірми "Ільяшев і Партнери" Андрій Бичков.

Російські ЗМІ підрахували, що за неврахований судом період Нафтогазу доведеться повернути близько $ 1 млрд, а джерело видання "РБК Україна" в Нафтогазі передбачає, що українська сторона заплатить більше $ 600 млн. У будь-якому випадку експерти сумніваються в перспективі отримати від росіян компенсацію "живими" грошима . "У частині фінансових претензій видно, що суд прийняв" нульовий "варіант. Я не бачу перспектив задоволення фінансових вимог Нафтогазу. Все говорить про те, що після взаємних перерахунків за боргами нам доведеться заплатити Газпрому якусь суму", - вважає Леонід Уніговський.

Погоджується з ним і президент Центру глобалістики "Стратегія ХХІ" Михайло Гончар. За його словами, на користь "нульового" варіанту може говорити й те, що на додаток до основного контракту сторони регулярно укладали додаткові угоди, в яких тимчасово коректувалася контрактна ціна газу. "У більшості випадків ми не знаємо точно, що було написано в цих додатках і протоколах. Очевидно, що з ціною на газ все непросто. Тому ми можемо нічого і не отримати у вигляді фінансової компенсації. Або отримати зовсім не те, на що розраховували" , - говорить Гончар.

Що далі?

В кінці червня Стокгольмський арбітраж повинен винести остаточне рішення за контрактом на постачання російського газу. Трохи пізніше - по транзитному контракту. У першому випадку буде уточнена формула перерахунку вартості російського газу з 2014 року, а в другому - прийнято рішення про претензії Нафтогазу до Газпрому щодо невиконання обсягів транзиту з 2009-го по 2016 рік на $ 12,3 млрд. У тому, що в останньому питанні суд стане на сторону Нафтогазу, експерти також сильно сумніваються. Можна припустити, що суд відхилить вимогу "бери або плати" для обох сторін спору.

Рішення Стокгольмського арбітражу є найцінніше для України, незважаючи на його явно компромісний характер

Після оголошення остаточного рішення суду сторонам, швидше за все, доведеться прийти до взаємної згоди щодо сум перерахунку вартості російського газу для України з 2014 року, а також домовитися про ціну на газ до кінця 2019 го, коли закінчується діючий контракт з Газпромом. Заступник голови комітету ВР з питань паливно-енергетичного комплексу Ольга Белькова запевняє, що російський монополіст виконає рішення суду, оскільки за його невиконання можуть накласти міжнародні санкції. Однак Саква вважає, що росіяни будуть намагатися максимально затягнути виконання рішень арбітражу за допомогою процедурних моментів.

Сумнівно й те, що після Стокгольма Росія припинить використовувати газ в якості "зброї". Як пояснює Саква, через політизованості газового питання прогнозувати поведінку російського контрагента буде дуже складно. "У Газпрому все ще стоїть в планах" Північний потік-2 ", мета якого позбавити Україну не тільки транзиту, але і можливості займатися реверсним імпортом. Не думаю, що політика піде на другий план", - говорить він. Згоден з такою позицією і Гончар. "Нинішній контракт з Газпромом так чи інакше діє. Однак нам не варто домовлятися з Газпромом за всяку ціну після того, як він закінчиться. Якщо арбітраж не стане для них стимулом для перегляду підходів, то нехай так і буде. Досвід показав, що Україна може купити весь необхідний газ і на європейському ринку ", - пояснює він. Втім, якщо Україна все ж таки вдасться домовитися з російським монополістом, це створить противагу ціновим апетитам європейських трейдерів і ціни на газ знизяться.

Однак навряд чи Газпром відмовиться від притаманних йому методів ведення бізнесу. У травні корпоративне видання Газпрому озвучило ідею про те, що росіяни можуть стати партнерами нових проектів з видобутку і транзиту газу в країнах Середземномор'я - Ізраїлі, Кіпрі та Лівані. З огляду на непереборне бажання росіян будувати газопроводи в обхід України, неважко здогадатися, навіщо Газпрому середземноморські родовища.

Більш того, на великій газовій конференції, яка відбулася в травні цього року в Амстердамі, багато європейських компаній скептично поставилися до перспективи експлуатації української газотранспортної системи після 2019 року, не дивлячись на те, що вона надає доступ до найбільших підземних сховищ в Європі. Європейців відлякує висока ціна на український транзит, а обіцянки Нафтогазу різко знизити тариф у 2020 році, після закінчення контракту з Газпромом, їх поки не вражають.

І як раз в цьому плані рішення Стокгольмського арбітражу є найцінніше для України, незважаючи на його явно компромісний характер. Гучний розгляд навколо інсинуацій Газпрому здатне показати європейським прихильникам "Північного потоку-2", на які маніпуляції здатний російський монополіст. Для України це хоч якась, але все ж надія.

Статті по темі