Проблема підвищення пенсійного віку в нашій країні давно вже стала черговою. Говорити про те, погано це чи добре стосовно до нашої країни саме зараз не можна без розуміння суті цієї проблеми. А суть її полягає в тому, що ніде, ні в якому міжнародному акті не встановлено, який рубіж віку ставить за обов'язок державі надавати людям пенсійне забезпечення.
Є конвенція №102 Міжнародної організації праці, вона називається «Про мінімальні норми соціального забезпечення». Вона нами досі не ратифікована, хоча вона була прийнята ще в 1952р. Там говориться, що граничний, найвищий вік, який має встановлювати держава як пенсійний це 65 років. А далі обмовляється, що національним законодавством з урахуванням економічної та демографічної ситуації встановлюються конкретні вікові рубежі в тій чи іншій країні, але вони не можуть бути вище 65 років. Тут виникає питання. В інших країнах цей рубіж вище. У нас він один з найнижчих. Це погано чи добре? Станом на сьогоднішній день з економічної точки зору, звичайно, погано. Тому що, чим нижче пенсійний вік, тим більше потрібно витрат на те, щоб гарантувати дієвість пенсійної системи.
Але найголовнішою величиною, точкою відліку для оцінки, є тривалість життя людей, які перебувають в післяпенсійного періоді. Тільки з урахуванням цього параметра можна судити, підвищення пенсійного віку це погано чи добре.
Якщо порівняти післяпенсійного тривалість життя людей в нашій країні, то при нашому низькому пенсійному віці ця тривалість нижче, ніж в інших країнах, де пенсійний вік 65 і вище. Це говорить про те, що тривалість життя пенсіонера в Росії в зв'язку зі збільшенням пенсійного віку різко скоротиться. Що це дасть державі? Економію коштів, звичайно, тому що менший період часу потрібно буде виплачувати людям пенсію. Це морально, гуманно? Звичайно, ні. Це аморально і негуманно.
Далі виникає питання. Чи можна зберегти той пенсійний вік, який позначений зараз в нашій країні? Звичайно, не можна, це нерозумно. Тому що низький пенсійний вік при досить високій тривалості життя деморалізує людей, оскільки вони виключаються з активного суспільного, виробничого життя. В Америці якось провели опитування про причини, за якими б люди повернулися на роботу. Тільки 10% сказали, що через те, щоб поліпшити матеріальне становище. Основна маса людей так і написала: «щоб не відчувати себе на узбіччі життя». Це перший момент, з психологічної точки зору.
Другий момент, з точки зору гарантій в сфері праці. У всіх країнах, по суті позбутися працівника, який ще не досяг пенсійного віку дуже непросто, його охороняє закон. Значить, якщо ми підвищуємо пенсійний вік, то ми певною мірою підвищуємо рівень гарантій і тривалість зайнятості в сфері суспільного виробництва.
Третій фактор, медико-біологічний. Всі фахівці в галузі медицини не тільки в нашій країні, а й за кордоном, чітко сформулювали таку формулу: продовжити свій трудовий шлях означає і продовжити свій життєвий шлях. Це теж є важливим фактором, тому що нам адже не потрібно, щоб людина існувала в пенсійному віці як рослина. Нам потрібна активна життя після виходу на пенсію. А продовжуючи працювати, людина зберігає свою форму, зберігає внутрішні резерви організму, мобілізують його кожен день на якісь звершення, на які він після виходу на пенсію, вже вибувши з суспільного виробництва практично не здатний.
Ну і нарешті четвертий фактор, це економічна віддача. Чим пізніше люди будуть виходити на пенсію, тим дешевше буде пенсійна система. Значить, чисто теоретично, ще раз підкреслюю, низький пенсійний вік це не благо, це скоріше певної шкоди для суспільства.
але щоб підвищити пенсійний вік, треба психологічно населення до цього підготувати. Іншими словами, не треба шарахатися з одного боку в іншу і говорити «ні, ми не будемо підвищувати», «немає, ми будемо підвищувати». Треба зорієнтувати громадян на те, що пенсійний вік нам все одно доведеться підвищити. Це найперший розумний і моральний крок.
Другий дуже важливий момент, це сам механізм підвищення. В інших країнах підвищення пенсійного віку на 5 років розтягується мінімум на 10 років, і люди не страждають від цього. Вони поступово психологічно звикають до того, що в цьому році чергове покоління вийде на пенсію на 3-4 місяці або на півроку пізніше, ніж попереднє, і тільки через 10 років буде досягнута кінцева мета.
Але це можна робити тільки тоді, коли тривалість післяпенсійного життя в нашій країні буде в усякому разі не нижче, ніж у країнах, де пенсійний вік набагато вище. Середня величина післяпенсійного тривалості в країнах, де пенсійний вік 65 і більше становить 22-22,5. У нас ця величина складає 16,8. Ось і відповідь на питання.
Вирішення цієї проблеми тут і зараз це абсолютно антигуманна, антиконституційна річ. До тих пір, поки не буде підвищено загальний рівень життя, який неминуче призведе до збільшення загальної тривалості життя, робити гострі необдумані кроки в цьому напрямку, на мій погляд, абсолютно неправильно.
Рубіж пенсійного віку і загальна тривалість життя не можуть безвідносно один одного впливати на рішення, що приймається. Якщо прийняти рішення про підвищення пенсійного віку зараз, то це буде відверта демонстрація населенню того, що на ньому економлять, воно буде жити менше, держава таким чином буде вирішувати проблему нестачі фінансових коштів.