1. ДО ПИТАННЯ ПРО ОСНОВНІ ПІДХОДИ ДО ОЦІНКИ КРЕДИТОСПРОМОЖНОСТІ ПОЗИЧАЛЬНИКА БАНКУ 1 Лисенко Ю.В. ...
2. ДО ПИТАННЯ ПРО ОСНОВНІ ПІДХОДИ ДО ОЦІНКИ КРЕДИТОСПРОМОЖНОСТІ ПОЗИЧАЛЬНИКА БАНКУ

ДО ПИТАННЯ ПРО ОСНОВНІ ПІДХОДИ ДО ОЦІНКИ КРЕДИТОСПРОМОЖНОСТІ ПОЗИЧАЛЬНИКА БАНКУ

1 Лисенко Ю.В. 1 Лисенко М.В. 1 Таіпова Е.Х. 1 Зеленська Ж.А. 1 Левіна А.Б. 1

1 ФГБОУ ВПО «Південно-Уральський державний університет» (Національний дослідницький університет)

У статті розглядається проблема визначення методологічного підходу до оцінки кредитоспроможності позичальника комерційного банку. Відзначено, що банківський сектор забезпечує рух фінансових ресурсів держави і, отже, є найголовнішим важелем розвитку економіки. Кредитування серед видів діяльності банку є основним джерелом доходів. Але воно має високий ступінь ризику, так як в стосунках далеко не з усіма позичальниками дотримується принцип зворотності кредиту, що негативно позначається на стані банку. Таким чином, позначена актуальність теми - необхідність всебічної, грамотної розробки та проведення заходів щодо зниження кредитного ризику. У статті викладені принципи аналізу та оцінки кредитоспроможності потенційного позичальника, розглянуті різні показники його фінансового стану і напрямки їх аналізу, виділяються два основні методи оцінки: рейтинговий і коефіцієнтний.

банківський сектор

процедура оцінки кредитоспроможності позичальника банку

кредитний ризик

методи аналізу ризиків

кредитний скоринг

1. Аналіз фінансової звітності: навчальний посібник / Кол. авт .; під заг. ред. В.І. Баріленко. - 4-е изд., Перераб. - М .: КНОРУС, 2014. - 240 с.

2. Банківська справа. Експрес-курс: навч. посіб. / Кол. авт .; під ред. проф. О.І. Лаврушина. - 3-е изд., Перераб. і доп. - М .: КНОРУС, 2009. - 352 с.

3. Булига Р.П. Внутрішня вартість бізнесу як цільової інтегрального критерію оцінки діяльності фірми // Вісник Самарського державного економічного університету. - 2005. - № 1 (16). - С. 327-384.

4. Глущенко В.В. Банківські інновації: аналіз процедур оцінки кредитоспроможності позичальників // Банківська справа. - 2014. - № 8 (248). - С. 60-66.

5. Гришина Е.А. Основні причини нерозвиненості фінансових інновацій в банках і небанківських кредитних організаціях // Інновації та інвестиції. - 2014. - № 4. - С. 24-28.

6. Ендовицкий Д.А. Аналіз і оцінка кредитоспроможності позичальника: навч. посіб. / Д.А. Ендовицкий, І.В. Бочарова. - М .: КноРус, 2005. - 272 с.

7. Корольов О.Г. Організація управлінського обліку в комерційному банку: монографія. - М .: Економічні науки, 2006. - 160 с.

8. Муравецкій А.Н. Про можливості зниження ризику кредитного портфеля / О.М. Муравецкій, П.А. Кунташев // Фінанси і кредит. - 2013. - № 16 (544). - С. 61-66.

9. Статистичний бюлетень Банку Росії [Електрон. ресурс]. - 2005-2015. - Режим доступу: http://cbr.ru.

Актуальність теми пов'язана з прагненням Уряду Російської Федерації до макроекономічної стабілізації в країні, до зміцнення банківської системи, до поступового зниження процентних ставок, посилення інвестиційної активності підприємств, що повинно розширювати масштаби діяльності організацій банківської сфери і збільшувати обсяги кредитування реального сектора економіки. Банківський сектор є одним з найважливіших елементів економіки країни, що забезпечує рух фінансових ресурсів і, відповідно, її подальший розвиток.

Однак кредитування російськими банками, що приносить їм основну частку доходів, генерує і підвищує ризик банківської діяльності. Це пов'язано з наступними причинами. Так, ведення бізнесу в Росії дозволяє слабку прозорість фінансово-господарської діяльності. Підхід до аналізу кредитоспроможності позичальника має суттєві недоліки, такі як: відсутній облік галузевої специфіки потенційного позичальника; недооцінюються якісні фактори кредитоспроможності; в одній моделі використовуються фінансові коефіцієнти, які характеризуються сильною функціональною залежністю між собою і ін. Все сказане значно посилює актуальність проблеми зниження кредитного ризику. Тому необхідною умовою стійких темпів зростання національної економіки є рішення особливого значення проблеми аналізу кредитоспроможності позичальника банку.

Кредитування як основний вид діяльності комерційного банку передбачає наявність кредитного ризику внаслідок фінансових втрат від неповернення виданих кредитів. За даними Центрального банку (ЦБ) Росії в 2014-2015 роки прострочена заборгованість в загальній сумі кредитів, депозитів та інших розміщених коштів банківської сфери зросла з 3,5% на 01.01.2014 до 5,2% на 01.08.2015 (дані не враховують реструктурувати заборгованість) [9]. Тобто в російській банківській системі з 01 січня 2014 р спостерігається зростання простроченої заборгованості, про що свідчать статистичні дані, представлені на рис. 1.

З 01.01.2010 до 01.01.2014 відбувалося зниження частки простроченої заборгованості в складі загальної суми кредитів, депозитів та інших розміщених в банках коштів з 5,1 до 3,5% (дані ЦБ РФ, до уваги береться реструктурована заборгованість). Слід зазначити, що спостерігаються протягом останніх неповних шести років значення істотно вище частки простроченої заборгованості, що спостерігалася до глобальної фінансової кризи 2008 року (збільшення частки простроченої заборгованості з 01.01.2008 до 01.01.2015 відбулося на 2,4%).

На основі даних, відображених на рис. 1, можна зробити висновок, що російська банківська система не змогла повністю впоратися з наслідками фінансової кризи 2008 року, і в даний час, імовірно, вступає в фазу реалізації ризиків, накопичених за останні роки. При цьому, за даними ЦБ РФ, число кредитних організацій в Росії скоротилося з 923 на 01.01.2014 до 783 на 01.08.2015. Це свідчить про зростання ризику припинення діяльності російських комерційних банків.

Одночасно стрибкоподібно змінюється рівень активів і власного капіталу банків, про що свідчать статистичні дані, представлені на рис. 2.

Така негативна ситуація призводить до підвищення ризиків у всій економіці країни, тому що порушення принципу повернення кредиту негативно впливає на грошовий обіг, дестабілізує банківську систему через виникнення невдоволення вкладників, викликає серйозні негативні соціально-економічні наслідки при масовому банкрутство банків.

В даний час банки прагнуть забезпечити свою стійкість шляхом підвищення цільових значень коефіцієнтів достатності капіталу, ускладнення системи управління ризиками, посиленням продуктової і географічної диверсифікації своїх продуктів і послуг. Криза в глобальній економіці призвів до необхідності банківських інновацій. Однак в Росії банківські інновації розвиваються недостатньо [5]. Одна з причин нерозвиненості банківських інновацій в російському банківському секторі - нерозвиненість методичного забезпечення управління інноваціями. Відсутні методи аналізу та оцінки ефективності банківських інновацій.

Одним з найбільш інтенсивних напрямків інновацій в XXI столітті в банківському секторі є вдосконалення процедури оцінки кредитоспроможності позичальників [4, с. 60]. Позичальник, який має здатність повністю, у встановлений договором термін розрахуватися за кредитом (з урахуванням основного боргу і кредитних відсотків), визнається кредитоспроможним клієнтом комерційного банку.

Мал. 1. Ставлення простроченої заборгованості до загальної суми кредитів, депозитів та інших розміщених коштів банківської сфери,%. Джерело: складено з використанням даних статистичного бюлетеня Банку Росії

Мал. 2. Темпи приросту показників банківського сектора (за 12 місяців, що передують звітній даті),%. Джерело: складено з використанням даних статистичного бюлетеня Банку Росії

Кредитний ризик для банку можна знизити шляхом формування кредитного портфеля, при цьому збільшення кількості позик, об'єднаних в один портфель, сприяє зменшенню сукупного ризику [8, с. 61-62].

Прострочена заборгованість - це така заборгованість, що не погашена в термін за основним боргом та / або плановим відсоткам за користування позикою, а також інших платежів за кредитним договором (договором про відкриття невідновлюваної кредитної лінії).

Процедура оцінки кредитоспроможності позичальників є органічною частиною кредитної діяльності комерційного банку, порядку функціонування комерційного банку. Ефективність даної процедури може впливати і на майновий стан банку, ліквідність і достатність активів банку.

Складність оцінки кредитоспроможності позичальника викликає застосування різних підходів до вирішення цього завдання. Часто оцінки різних позичальників доповнюють один одного, а не виключають і використовуються в комплексі. Аналіз і оцінка кредитоспроможності позичальника банку повинні бути засновані на таких принципах, як комплексність, системність, об'єктивність, оперативність, консерватизм (обережність), раціональність. Комплексність оцінки кредитоспроможності позичальника відбивається у всебічному аналізі всіх факторів його фінансово-господарської діяльності, аналізі структури грошових потоків та ін. [6, с. 179].

Як показники, які застосовуються в процесі спрощеної оцінки кредитоспроможності позичальника, можуть розглядатися: сегмент і частка ринку, займані бізнесом заявника кредиту; конкурентне середовище бізнесу заявника; рівень продуктивності праці в бізнесі заявника; коефіцієнт, що показує ступінь зносу активної частини основних фондів підприємства та інші.

При встановленні рівня кредитоспроможності позичальника банку необхідно: оцінити рівень грамотності менеджменту в бізнесі позичальника, дати оцінку фінансової стійкості його, провести аналіз грошового потоку, в цілому зібрати повну інформацію про клієнта. Також слід безпосередньо на робочому місці клієнта провести спостереження за його роботою.

Критеріями і факторами оцінки кредитоспроможності позичальника виступають: характер діяльності клієнта; здатність до позик; фінансові можливості (здатність заробляти); обсяг капіталу позичальника (його власних коштів); умови використання позичальником кредиту; прийняте банком забезпечення кредиту та інші фактори [2, с. 164]. Здатність запозичувати кошти відображає існування у клієнта банку права: подати кредитну заявку в банк, вести переговори, підписати кредитний договір.

Додатковою вимогою для позичальника - фізичної особи є його дієздатність. А здатність юридичної особи - це в ході поточної діяльності праксис заробляти кошти і, відповідно, погашати борг, що визначається рядом показників: ліквідністю балансу, прибутковістю діяльності, грошовими потоками. Капітал позичальника при підході до оцінки кредитоспроможності аналізують з двох точок зору: достатності капіталу і частки власного капіталу в кредитується операції. Капітал позичальника може бути оцінений відомими методами [3].

Умови (макроекономічна і політична ситуація), в яких здійснюється кредитна операція, визначають ступінь зовнішнього ризику банку та його позичальника. Методи аналізу ризиків активно розвиваються. Також встановлення і визначення розміру ризику для комерційного банку сприяє проведення економічного аналізу, який дозволяє визначити фінансовий стан позичальника на всіх стадіях кредитного договору. Даний аналіз використовують з метою поліпшення якості оцінки кредитоспроможності позичальника - юридичної особи та вироблення максимально об'єктивного рішення.

Процес управління виконанням кредитного договору в організації-позичальника породжує потребу обліку підсумків господарської діяльності. Бухгалтерський облік являє собою систему спостереження, збору, реєстрації, вимірювання, поточного угрупування і підсумкового узагальнення інформації про діяльність господарюючого суб'єкта для реалізації основних управлінських функцій планування, контролю, аналізу і регулювання господарсько-фінансової діяльності. Існують вузький і широкий підходи до оцінки фінансового стану організації. Вузький підхід має на увазі оцінку фінансового стану організації у вузькому сенсі - це оцінка її поточної платоспроможності. Широкий підхід до оцінки фінансового стану - це оцінка поточної платоспроможності, фінансової стійкості, грошових потоків, стану капіталу організації.

У практиці проведення фінансового аналізу вироблені основні методи читання фінансових звітів організацій, а саме [1]:

- горизонтальний аналіз, за ​​допомогою якого можна побачити абсолютні і відносні зміни різних статей звітності, які спостерігаються в порівнянні з попереднім звітності періодом (роком, півріччям, кварталом);

- вертикальний аналіз, проведений за структурою балансу з метою виявлення питомої ваги окремих статей звітності в підсумковому показнику, який приймається за 100%;

- трендовий аналіз, який дозволяє зіставляти кожну позицію звітності з рядом попередніх періодів, далі визначається тренд - основна тенденція динаміки показників. Тренд показує можливі значення показників в майбутньому, таким чином проводиться аналіз перспективного, прогнозного характеру;

- факторний аналіз, заснований на виділенні впливу окремих факторів на загальний результативний параметр;

- метод фінансових коефіцієнтів, заснований на оцінці значень безлічі фінансових коефіцієнтів за даними звітності.

Це призводить до необхідності включення в систему аналізу і оцінки фінансового стану позичальників таких інструментів, як фінансове прогнозування та фінансове планування. Спільне використання аналізу і прогнозування називають прогнозним аналізом.

Перехід до міжнародних стандартів фінансової звітності вимагає відповідного рівня ефективності порівняльного аналізу, що, в свою чергу, диктує необхідність вдосконалення бази дослідження фінансового стану підприємств і організацій [7, c. 4]. Фінансовий стан відображає здатність організації фінансувати свою поточну діяльність на розширеній основі. Фінансовий стан позичальника показує можливість постійно підтримувати свою платоспроможність і інвестиційну привабливість.

У сучасній банківській практиці можна виділити два основні методи оцінки кредитоспроможності позичальника: рейтинговий і коефіцієнтний. В рамках підходу до оцінки кредитоспроможності фінансові коефіцієнти розраховуються за прогнозними величинами на планований період, за середніх залишків балансу на звітні дати.

Найчастіше при підході до оцінки кредитоспроможності позичальника виділяють п'ять груп коефіцієнтів:

1) коефіцієнт ліквідності;

2) коефіцієнт ефективності або оборотності;

3) коефіцієнт фінансового левериджу;

4) коефіцієнт прибутковості;

5) коефіцієнт обслуговування боргу [2, с. 166].

Аналіз грошового потоку позичальника банку полягає в зіставленні відтоку і припливу грошових коштів (грошових потоків) за період, який відповідає терміну використання позичальником кредиту.

У кожного комерційного банку є можливість самостійно визначити набір коефіцієнтів, розрахунки яких дозволять об'єктивно визначити рейтинг організацій-позичальників. рейтингова
методика оцінки кредитоспроможності містить три складових:

1) послідовність процедур аналізу;

2) склад показників, за якими виводиться рейтингова комплексна оцінка фінансового стану організації;

3) набір вимог, що пред'являються до цих показників.

При рейтинговій оцінці кредитоспроможності використовуються доступні показники діяльності організації. Найбільш часто розрахунок проводиться на основі даних публічної звітності.

Комплексний аналіз фінансового стану організації-позичальника і її рейтингова оцінка проводяться за такими трьома етапами:

I - збирається і аналізується вихідна інформація про організацію за певний період;

II - для комплексної рейтингової оцінки влаштується система показників, проводиться їх угрупування і розрахунок підсумкового рейтингу;

III - компанія піддається рейтинговому ранжирування.

При виведенні рейтингової оцінки повинні враховуватися всі найважливіші показники фінансового стану організацій: ліквідність, фінансова стійкість, оборотність активів, рентабельність капіталу і продажів. У багатьох комерційних банках використовується кредитний скоринг: такий технічний прийом, який представляє собою модифікацію рейтингової оцінки для відбору позичальників при споживчому кредиті [6, с. 57].

Коефіцієнтній методи ОЦІНКИ фінансового стану та кредітоспроможності позічальніків Досить широко Використовують банками при аналізі їх кредітоспроможності. Додатково банками проводитися аналіз грошового потоку позичальника за конкретний период. При ціх методах Використовують Різні КОЕФІЦІЄНТИ, Які можна розділіті на кілька груп. Коефіцієнт ефектівності (оборотності) доповнюється коефіцієнтамі ліквідності, что Робить Висновок про Кредитоспроможність позичальника більш обґрунтованим. Ступінь забезпеченості позичальника власним капіталом відображає коефіцієнт фінансового левериджу, а саме: висока частка залучених короткострокових або довгострокових коштів знижує показник кредитоспроможності клієнта. За коефіцієнтами прибутковості (коефіцієнту норми прибутку, коефіцієнту рентабельності) можна отримати уявлення про ефективність використання всього капіталу (з включенням залученої частини). Коефіцієнти обслуговування боргу (ринкові коефіцієнти) показують частку прибутку, що поглинається фіксованими і процентними платежами (що виражається в коефіцієнтах покриття фіксованих платежів і покриття відсотка) [2, с. 168- 169].

Значимість кожного конкретного коефіцієнта визначається конкретної характеристикою позичальника і цілями аналізу. Для будь-якого банківського аналітика складним завданням є вибір інформативних показників.

Південно-Уральський державний університет https://susu.ru

ДО ПИТАННЯ ПРО ОСНОВНІ ПІДХОДИ ДО ОЦІНКИ КРЕДИТОСПРОМОЖНОСТІ ПОЗИЧАЛЬНИКА БАНКУ

1 Лисенко Ю.В. 1 Лисенко М.В. 1 Таіпова Е.Х. 1 Зеленська Ж.А. 1 Левіна А.Б. 1

1 ФГБОУ ВПО «Південно-Уральський державний університет» (Національний дослідницький університет)

У статті розглядається проблема визначення методологічного підходу до оцінки кредитоспроможності позичальника комерційного банку. Відзначено, що банківський сектор забезпечує рух фінансових ресурсів держави і, отже, є найголовнішим важелем розвитку економіки. Кредитування серед видів діяльності банку є основним джерелом доходів. Але воно має високий ступінь ризику, так як в стосунках далеко не з усіма позичальниками дотримується принцип зворотності кредиту, що негативно позначається на стані банку. Таким чином, позначена актуальність теми - необхідність всебічної, грамотної розробки та проведення заходів щодо зниження кредитного ризику. У статті викладені принципи аналізу та оцінки кредитоспроможності потенційного позичальника, розглянуті різні показники його фінансового стану і напрямки їх аналізу, виділяються два основні методи оцінки: рейтинговий і коефіцієнтний.

банківський сектор

процедура оцінки кредитоспроможності позичальника банку

кредитний ризик

методи аналізу ризиків

кредитний скоринг

1. Аналіз фінансової звітності: навчальний посібник / Кол. авт .; під заг. ред. В.І. Баріленко. - 4-е изд., Перераб. - М .: КНОРУС, 2014. - 240 с.

2. Банківська справа. Експрес-курс: навч. посіб. / Кол. авт .; під ред. проф. О.І. Лаврушина. - 3-е изд., Перераб. і доп. - М .: КНОРУС, 2009. - 352 с.

3. Булига Р.П. Внутрішня вартість бізнесу як цільової інтегрального критерію оцінки діяльності фірми // Вісник Самарського державного економічного університету. - 2005. - № 1 (16). - С. 327-384.

4. Глущенко В.В. Банківські інновації: аналіз процедур оцінки кредитоспроможності позичальників // Банківська справа. - 2014. - № 8 (248). - С. 60-66.

5. Гришина Е.А. Основні причини нерозвиненості фінансових інновацій в банках і небанківських кредитних організаціях // Інновації та інвестиції. - 2014. - № 4. - С. 24-28.

6. Ендовицкий Д.А. Аналіз і оцінка кредитоспроможності позичальника: навч. посіб. / Д.А. Ендовицкий, І.В. Бочарова. - М .: КноРус, 2005. - 272 с.

7. Корольов О.Г. Організація управлінського обліку в комерційному банку: монографія. - М .: Економічні науки, 2006. - 160 с.

8. Муравецкій А.Н. Про можливості зниження ризику кредитного портфеля / О.М. Муравецкій, П.А. Кунташев // Фінанси і кредит. - 2013. - № 16 (544). - С. 61-66.

9. Статистичний бюлетень Банку Росії [Електрон. ресурс]. - 2005-2015. - Режим доступу: http://cbr.ru.

Актуальність теми пов'язана з прагненням Уряду Російської Федерації до макроекономічної стабілізації в країні, до зміцнення банківської системи, до поступового зниження процентних ставок, посилення інвестиційної активності підприємств, що повинно розширювати масштаби діяльності організацій банківської сфери і збільшувати обсяги кредитування реального сектора економіки. Банківський сектор є одним з найважливіших елементів економіки країни, що забезпечує рух фінансових ресурсів і, відповідно, її подальший розвиток.

Однак кредитування російськими банками, що приносить їм основну частку доходів, генерує і підвищує ризик банківської діяльності. Це пов'язано з наступними причинами. Так, ведення бізнесу в Росії дозволяє слабку прозорість фінансово-господарської діяльності. Підхід до аналізу кредитоспроможності позичальника має суттєві недоліки, такі як: відсутній облік галузевої специфіки потенційного позичальника; недооцінюються якісні фактори кредитоспроможності; в одній моделі використовуються фінансові коефіцієнти, які характеризуються сильною функціональною залежністю між собою і ін. Все сказане значно посилює актуальність проблеми зниження кредитного ризику. Тому необхідною умовою стійких темпів зростання національної економіки є рішення особливого значення проблеми аналізу кредитоспроможності позичальника банку.

Кредитування як основний вид діяльності комерційного банку передбачає наявність кредитного ризику внаслідок фінансових втрат від неповернення виданих кредитів. За даними Центрального банку (ЦБ) Росії в 2014-2015 роки прострочена заборгованість в загальній сумі кредитів, депозитів та інших розміщених коштів банківської сфери зросла з 3,5% на 01.01.2014 до 5,2% на 01.08.2015 (дані не враховують реструктурувати заборгованість) [9]. Тобто в російській банківській системі з 01 січня 2014 р спостерігається зростання простроченої заборгованості, про що свідчать статистичні дані, представлені на рис. 1.

З 01.01.2010 до 01.01.2014 відбувалося зниження частки простроченої заборгованості в складі загальної суми кредитів, депозитів та інших розміщених в банках коштів з 5,1 до 3,5% (дані ЦБ РФ, до уваги береться реструктурована заборгованість). Слід зазначити, що спостерігаються протягом останніх неповних шести років значення істотно вище частки простроченої заборгованості, що спостерігалася до глобальної фінансової кризи 2008 року (збільшення частки простроченої заборгованості з 01.01.2008 до 01.01.2015 відбулося на 2,4%).

На основі даних, відображених на рис. 1, можна зробити висновок, що російська банківська система не змогла повністю впоратися з наслідками фінансової кризи 2008 року, і в даний час, імовірно, вступає в фазу реалізації ризиків, накопичених за останні роки. При цьому, за даними ЦБ РФ, число кредитних організацій в Росії скоротилося з 923 на 01.01.2014 до 783 на 01.08.2015. Це свідчить про зростання ризику припинення діяльності російських комерційних банків.

Одночасно стрибкоподібно змінюється рівень активів і власного капіталу банків, про що свідчать статистичні дані, представлені на рис. 2.

Така негативна ситуація призводить до підвищення ризиків у всій економіці країни, тому що порушення принципу повернення кредиту негативно впливає на грошовий обіг, дестабілізує банківську систему через виникнення невдоволення вкладників, викликає серйозні негативні соціально-економічні наслідки при масовому банкрутство банків.

В даний час банки прагнуть забезпечити свою стійкість шляхом підвищення цільових значень коефіцієнтів достатності капіталу, ускладнення системи управління ризиками, посиленням продуктової і географічної диверсифікації своїх продуктів і послуг. Криза в глобальній економіці призвів до необхідності банківських інновацій. Однак в Росії банківські інновації розвиваються недостатньо [5]. Одна з причин нерозвиненості банківських інновацій в російському банківському секторі - нерозвиненість методичного забезпечення управління інноваціями. Відсутні методи аналізу та оцінки ефективності банківських інновацій.

Одним з найбільш інтенсивних напрямків інновацій в XXI столітті в банківському секторі є вдосконалення процедури оцінки кредитоспроможності позичальників [4, с. 60]. Позичальник, який має здатність повністю, у встановлений договором термін розрахуватися за кредитом (з урахуванням основного боргу і кредитних відсотків), визнається кредитоспроможним клієнтом комерційного банку.

Рис. 1. Ставлення простроченої заборгованості до загальної суми кредитів, депозитів та інших розміщених коштів банківської сфери,%. Джерело: складено з використанням даних статистичного бюлетеня Банку Росії

Рис. 2. Темпи приросту показників банківського сектора (за 12 місяців, що передують звітній даті),%. Джерело: складено з використанням даних статистичного бюлетеня Банку Росії

Кредитний ризик для банку можна знизити шляхом формування кредитного портфеля, при цьому збільшення кількості позик, об'єднаних в один портфель, сприяє зменшенню сукупного ризику [8, с. 61-62].

Прострочена заборгованість - це така заборгованість, що не погашена в термін за основним боргом та / або плановим відсоткам за користування позикою, а також інших платежів за кредитним договором (договором про відкриття невідновлюваної кредитної лінії).

Процедура оцінки кредитоспроможності позичальників є органічною частиною кредитної діяльності комерційного банку, порядку функціонування комерційного банку. Ефективність даної процедури може впливати і на майновий стан банку, ліквідність і достатність активів банку.

Складність оцінки кредитоспроможності позичальника викликає застосування різних підходів до вирішення цього завдання. Часто оцінки різних позичальників доповнюють один одного, а не виключають і використовуються в комплексі. Аналіз і оцінка кредитоспроможності позичальника банку повинні бути засновані на таких принципах, як комплексність, системність, об'єктивність, оперативність, консерватизм (обережність), раціональність. Комплексність оцінки кредитоспроможності позичальника відбивається у всебічному аналізі всіх факторів його фінансово-господарської діяльності, аналізі структури грошових потоків та ін. [6, с. 179].

Як показники, які застосовуються в процесі спрощеної оцінки кредитоспроможності позичальника, можуть розглядатися: сегмент і частка ринку, займані бізнесом заявника кредиту; конкурентне середовище бізнесу заявника; рівень продуктивності праці в бізнесі заявника; коефіцієнт, що показує ступінь зносу активної частини основних фондів підприємства та інші.

При встановленні рівня кредитоспроможності позичальника банку необхідно: оцінити рівень грамотності менеджменту в бізнесі позичальника, дати оцінку фінансової стійкості його, провести аналіз грошового потоку, в цілому зібрати повну інформацію про клієнта. Також слід безпосередньо на робочому місці клієнта провести спостереження за його роботою.

Критеріями і факторами оцінки кредитоспроможності позичальника виступають: характер діяльності клієнта; здатність до позик; фінансові можливості (здатність заробляти); обсяг капіталу позичальника (його власних коштів); умови використання позичальником кредиту; прийняте банком забезпечення кредиту та інші фактори [2, с. 164]. Здатність запозичувати кошти відображає існування у клієнта банку права: подати кредитну заявку в банк, вести переговори, підписати кредитний договір.

Додатковою вимогою для позичальника - фізичної особи є його дієздатність. А здатність юридичної особи - це в ході поточної діяльності праксис заробляти кошти і, відповідно, погашати борг, що визначається рядом показників: ліквідністю балансу, прибутковістю діяльності, грошовими потоками. Капітал позичальника при підході до оцінки кредитоспроможності аналізують з двох точок зору: достатності капіталу і частки власного капіталу в кредитується операції. Капітал позичальника може бути оцінений відомими методами [3].

Умови (макроекономічна і політична ситуація), в яких здійснюється кредитна операція, визначають ступінь зовнішнього ризику банку та його позичальника. Методи аналізу ризиків активно розвиваються. Також встановлення і визначення розміру ризику для комерційного банку сприяє проведення економічного аналізу, який дозволяє визначити фінансовий стан позичальника на всіх стадіях кредитного договору. Даний аналіз використовують з метою поліпшення якості оцінки кредитоспроможності позичальника - юридичної особи та вироблення максимально об'єктивного рішення.

Процес управління виконанням кредитного договору в організації-позичальника породжує потребу обліку підсумків господарської діяльності. Бухгалтерський облік являє собою систему спостереження, збору, реєстрації, вимірювання, поточного угрупування і підсумкового узагальнення інформації про діяльність господарюючого суб'єкта для реалізації основних управлінських функцій планування, контролю, аналізу і регулювання господарсько-фінансової діяльності. Існують вузький і широкий підходи до оцінки фінансового стану організації. Вузький підхід має на увазі оцінку фінансового стану організації у вузькому сенсі - це оцінка її поточної платоспроможності. Широкий підхід до оцінки фінансового стану - це оцінка поточної платоспроможності, фінансової стійкості, грошових потоків, стану капіталу організації.

У практиці проведення фінансового аналізу вироблені основні методи читання фінансових звітів організацій, а саме [1]:

- горизонтальний аналіз, за ​​допомогою якого можна побачити абсолютні і відносні зміни різних статей звітності, які спостерігаються в порівнянні з попереднім звітності періодом (роком, півріччям, кварталом);

- вертикальний аналіз, проведений за структурою балансу з метою виявлення питомої ваги окремих статей звітності в підсумковому показнику, який приймається за 100%;

- трендовий аналіз, який дозволяє зіставляти кожну позицію звітності з рядом попередніх періодів, далі визначається тренд - основна тенденція динаміки показників. Тренд показує можливі значення показників в майбутньому, таким чином проводиться аналіз перспективного, прогнозного характеру;

- факторний аналіз, заснований на виділенні впливу окремих факторів на загальний результативний параметр;

- метод фінансових коефіцієнтів, заснований на оцінці значень безлічі фінансових коефіцієнтів за даними звітності.

Це призводить до необхідності включення в систему аналізу і оцінки фінансового стану позичальників таких інструментів, як фінансове прогнозування та фінансове планування. Спільне використання аналізу і прогнозування називають прогнозним аналізом.

Перехід до міжнародних стандартів фінансової звітності вимагає відповідного рівня ефективності порівняльного аналізу, що, в свою чергу, диктує необхідність вдосконалення бази дослідження фінансового стану підприємств і організацій [7, c. 4]. Фінансовий стан відображає здатність організації фінансувати свою поточну діяльність на розширеній основі. Фінансовий стан позичальника показує можливість постійно підтримувати свою платоспроможність і інвестиційну привабливість.

У сучасній банківській практиці можна виділити два основні методи оцінки кредитоспроможності позичальника: рейтинговий і коефіцієнтний. В рамках підходу до оцінки кредитоспроможності фінансові коефіцієнти розраховуються за прогнозними величинами на планований період, за середніх залишків балансу на звітні дати.

Найчастіше при підході до оцінки кредитоспроможності позичальника виділяють п'ять груп коефіцієнтів:

1) коефіцієнт ліквідності;

2) коефіцієнт ефективності або оборотності;

3) коефіцієнт фінансового левериджу;

4) коефіцієнт прибутковості;

5) коефіцієнт обслуговування боргу [2, с. 166].

Аналіз грошового потоку позичальника банку полягає в зіставленні відтоку і припливу грошових коштів (грошових потоків) за період, який відповідає терміну використання позичальником кредиту.

У кожного комерційного банку є можливість самостійно визначити набір коефіцієнтів, розрахунки яких дозволять об'єктивно визначити рейтинг організацій-позичальників. рейтингова
методика оцінки кредитоспроможності містить три складових:

1) послідовність процедур аналізу;

2) склад показників, за якими виводиться рейтингова комплексна оцінка фінансового стану організації;

3) набір вимог, що пред'являються до цих показників.

При рейтинговій оцінці кредитоспроможності використовуються доступні показники діяльності організації. Найбільш часто розрахунок проводиться на основі даних публічної звітності.

Комплексний аналіз фінансового стану організації-позичальника і її рейтингова оцінка проводяться за такими трьома етапами:

I - збирається і аналізується вихідна інформація про організацію за певний період;

II - для комплексної рейтингової оцінки влаштується система показників, проводиться їх угрупування і розрахунок підсумкового рейтингу;

III - компанія піддається рейтинговому ранжирування.

При виведенні рейтингової оцінки повинні враховуватися всі найважливіші показники фінансового стану організацій: ліквідність, фінансова стійкість, оборотність активів, рентабельність капіталу і продажів. У багатьох комерційних банках використовується кредитний скоринг: такий технічний прийом, який представляє собою модифікацію рейтингової оцінки для відбору позичальників при споживчому кредиті [6, с. 57].

Коефіцієнтній методи ОЦІНКИ фінансового стану та кредітоспроможності позічальніків Досить широко Використовують банками при аналізі їх кредітоспроможності. Додатково банками проводитися аналіз грошового потоку позичальника за конкретний период. При ціх методах Використовують Різні КОЕФІЦІЄНТИ, Які можна розділіті на кілька груп. Коефіцієнт ефектівності (оборотності) доповнюється коефіцієнтамі ліквідності, что Робить Висновок про Кредитоспроможність позичальника більш обґрунтованим. Ступінь забезпеченості позичальника власним капіталом відображає коефіцієнт фінансового левериджу, а саме: висока частка залучених короткострокових або довгострокових коштів знижує показник кредитоспроможності клієнта. За коефіцієнтами прибутковості (коефіцієнту норми прибутку, коефіцієнту рентабельності) можна отримати уявлення про ефективність використання всього капіталу (з включенням залученої частини). Коефіцієнти обслуговування боргу (ринкові коефіцієнти) показують частку прибутку, що поглинається фіксованими і процентними платежами (що виражається в коефіцієнтах покриття фіксованих платежів і покриття відсотка) [2, с. 168- 169].

Значимість кожного конкретного коефіцієнта визначається конкретної характеристикою позичальника і цілями аналізу. Для будь-якого банківського аналітика складним завданням є вибір інформативних показників.

Південно-Уральський державний університет https://susu.ru

ДО ПИТАННЯ ПРО ОСНОВНІ ПІДХОДИ ДО ОЦІНКИ КРЕДИТОСПРОМОЖНОСТІ ПОЗИЧАЛЬНИКА БАНКУ

1 Лисенко Ю.В. 1 Лисенко М.В. 1 Таіпова Е.Х. 1 Зеленська Ж.А. 1 Левіна А.Б. 1

1 ФГБОУ ВПО «Південно-Уральський державний університет» (Національний дослідницький університет)

У статті розглядається проблема визначення методологічного підходу до оцінки кредитоспроможності позичальника комерційного банку. Відзначено, що банківський сектор забезпечує рух фінансових ресурсів держави і, отже, є найголовнішим важелем розвитку економіки. Кредитування серед видів діяльності банку є основним джерелом доходів. Але воно має високий ступінь ризику, так як в стосунках далеко не з усіма позичальниками дотримується принцип зворотності кредиту, що негативно позначається на стані банку. Таким чином, позначена актуальність теми - необхідність всебічної, грамотної розробки та проведення заходів щодо зниження кредитного ризику. У статті викладені принципи аналізу та оцінки кредитоспроможності потенційного позичальника, розглянуті різні показники його фінансового стану і напрямки їх аналізу, виділяються два основні методи оцінки: рейтинговий і коефіцієнтний.

банківський сектор

процедура оцінки кредитоспроможності позичальника банку

кредитний ризик

методи аналізу ризиків

кредитний скоринг

1. Аналіз фінансової звітності: навчальний посібник / Кол. авт .; під заг. ред. В.І. Баріленко. - 4-е изд., Перераб. - М .: КНОРУС, 2014. - 240 с.

2. Банківська справа. Експрес-курс: навч. посіб. / Кол. авт .; під ред. проф. О.І. Лаврушина. - 3-е изд., Перераб. і доп. - М .: КНОРУС, 2009. - 352 с.

3. Булига Р.П. Внутрішня вартість бізнесу як цільової інтегрального критерію оцінки діяльності фірми // Вісник Самарського державного економічного університету. - 2005. - № 1 (16). - С. 327-384.

4. Глущенко В.В. Банківські інновації: аналіз процедур оцінки кредитоспроможності позичальників // Банківська справа. - 2014. - № 8 (248). - С. 60-66.

5. Гришина Е.А. Основні причини нерозвиненості фінансових інновацій в банках і небанківських кредитних організаціях // Інновації та інвестиції. - 2014. - № 4. - С. 24-28.

6. Ендовицкий Д.А. Аналіз і оцінка кредитоспроможності позичальника: навч. посіб. / Д.А. Ендовицкий, І.В. Бочарова. - М .: КноРус, 2005. - 272 с.

7. Корольов О.Г. Організація управлінського обліку в комерційному банку: монографія. - М .: Економічні науки, 2006. - 160 с.

8. Муравецкій А.Н. Про можливості зниження ризику кредитного портфеля / О.М. Муравецкій, П.А. Кунташев // Фінанси і кредит. - 2013. - № 16 (544). - С. 61-66.

9. Статистичний бюлетень Банку Росії [Електрон. ресурс]. - 2005-2015. - Режим доступу: http://cbr.ru.

Актуальність теми пов'язана з прагненням Уряду Російської Федерації до макроекономічної стабілізації в країні, до зміцнення банківської системи, до поступового зниження процентних ставок, посилення інвестиційної активності підприємств, що повинно розширювати масштаби діяльності організацій банківської сфери і збільшувати обсяги кредитування реального сектора економіки. Банківський сектор є одним з найважливіших елементів економіки країни, що забезпечує рух фінансових ресурсів і, відповідно, її подальший розвиток.

Однак кредитування російськими банками, що приносить їм основну частку доходів, генерує і підвищує ризик банківської діяльності. Це пов'язано з наступними причинами. Так, ведення бізнесу в Росії дозволяє слабку прозорість фінансово-господарської діяльності. Підхід до аналізу кредитоспроможності позичальника має суттєві недоліки, такі як: відсутній облік галузевої специфіки потенційного позичальника; недооцінюються якісні фактори кредитоспроможності; в одній моделі використовуються фінансові коефіцієнти, які характеризуються сильною функціональною залежністю між собою і ін. Все сказане значно посилює актуальність проблеми зниження кредитного ризику. Тому необхідною умовою стійких темпів зростання національної економіки є рішення особливого значення проблеми аналізу кредитоспроможності позичальника банку.

Кредитування як основний вид діяльності комерційного банку передбачає наявність кредитного ризику внаслідок фінансових втрат від неповернення виданих кредитів. За даними Центрального банку (ЦБ) Росії в 2014-2015 роки прострочена заборгованість в загальній сумі кредитів, депозитів та інших розміщених коштів банківської сфери зросла з 3,5% на 01.01.2014 до 5,2% на 01.08.2015 (дані не враховують реструктурувати заборгованість) [9]. Тобто в російській банківській системі з 01 січня 2014 р спостерігається зростання простроченої заборгованості, про що свідчать статистичні дані, представлені на рис. 1.

З 01.01.2010 до 01.01.2014 відбувалося зниження частки простроченої заборгованості в складі загальної суми кредитів, депозитів та інших розміщених в банках коштів з 5,1 до 3,5% (дані ЦБ РФ, до уваги береться реструктурована заборгованість). Слід зазначити, що спостерігаються протягом останніх неповних шести років значення істотно вище частки простроченої заборгованості, що спостерігалася до глобальної фінансової кризи 2008 року (збільшення частки простроченої заборгованості з 01.01.2008 до 01.01.2015 відбулося на 2,4%).

На основі даних, відображених на рис. 1, можна зробити висновок, що російська банківська система не змогла повністю впоратися з наслідками фінансової кризи 2008 року, і в даний час, імовірно, вступає в фазу реалізації ризиків, накопичених за останні роки. При цьому, за даними ЦБ РФ, число кредитних організацій в Росії скоротилося з 923 на 01.01.2014 до 783 на 01.08.2015. Це свідчить про зростання ризику припинення діяльності російських комерційних банків.

Одночасно стрибкоподібно змінюється рівень активів і власного капіталу банків, про що свідчать статистичні дані, представлені на рис. 2.

Така негативна ситуація призводить до підвищення ризиків у всій економіці країни, тому що порушення принципу повернення кредиту негативно впливає на грошовий обіг, дестабілізує банківську систему через виникнення невдоволення вкладників, викликає серйозні негативні соціально-економічні наслідки при масовому банкрутство банків.

В даний час банки прагнуть забезпечити свою стійкість шляхом підвищення цільових значень коефіцієнтів достатності капіталу, ускладнення системи управління ризиками, посиленням продуктової і географічної диверсифікації своїх продуктів і послуг. Криза в глобальній економіці призвів до необхідності банківських інновацій. Однак в Росії банківські інновації розвиваються недостатньо [5]. Одна з причин нерозвиненості банківських інновацій в російському банківському секторі - нерозвиненість методичного забезпечення управління інноваціями. Відсутні методи аналізу та оцінки ефективності банківських інновацій.

Одним з найбільш інтенсивних напрямків інновацій в XXI столітті в банківському секторі є вдосконалення процедури оцінки кредитоспроможності позичальників [4, с. 60]. Позичальник, який має здатність повністю, у встановлений договором термін розрахуватися за кредитом (з урахуванням основного боргу і кредитних відсотків), визнається кредитоспроможним клієнтом комерційного банку.

Рис. 1. Ставлення простроченої заборгованості до загальної суми кредитів, депозитів та інших розміщених коштів банківської сфери,%. Джерело: складено з використанням даних статистичного бюлетеня Банку Росії

Рис. 2. Темпи приросту показників банківського сектора (за 12 місяців, що передують звітній даті),%. Джерело: складено з використанням даних статистичного бюлетеня Банку Росії

Кредитний ризик для банку можна знизити шляхом формування кредитного портфеля, при цьому збільшення кількості позик, об'єднаних в один портфель, сприяє зменшенню сукупного ризику [8, с. 61-62].

Прострочена заборгованість - це така заборгованість, що не погашена в термін за основним боргом та / або плановим відсоткам за користування позикою, а також інших платежів за кредитним договором (договором про відкриття невідновлюваної кредитної лінії).

Процедура оцінки кредитоспроможності позичальників є органічною частиною кредитної діяльності комерційного банку, порядку функціонування комерційного банку. Ефективність даної процедури може впливати і на майновий стан банку, ліквідність і достатність активів банку.

Складність оцінки кредитоспроможності позичальника викликає застосування різних підходів до вирішення цього завдання. Часто оцінки різних позичальників доповнюють один одного, а не виключають і використовуються в комплексі. Аналіз і оцінка кредитоспроможності позичальника банку повинні бути засновані на таких принципах, як комплексність, системність, об'єктивність, оперативність, консерватизм (обережність), раціональність. Комплексність оцінки кредитоспроможності позичальника відбивається у всебічному аналізі всіх факторів його фінансово-господарської діяльності, аналізі структури грошових потоків та ін. [6, с. 179].

Як показники, які застосовуються в процесі спрощеної оцінки кредитоспроможності позичальника, можуть розглядатися: сегмент і частка ринку, займані бізнесом заявника кредиту; конкурентне середовище бізнесу заявника; рівень продуктивності праці в бізнесі заявника; коефіцієнт, що показує ступінь зносу активної частини основних фондів підприємства та інші.

При встановленні рівня кредитоспроможності позичальника банку необхідно: оцінити рівень грамотності менеджменту в бізнесі позичальника, дати оцінку фінансової стійкості його, провести аналіз грошового потоку, в цілому зібрати повну інформацію про клієнта. Також слід безпосередньо на робочому місці клієнта провести спостереження за його роботою.

Критеріями і факторами оцінки кредитоспроможності позичальника виступають: характер діяльності клієнта; здатність до позик; фінансові можливості (здатність заробляти); обсяг капіталу позичальника (його власних коштів); умови використання позичальником кредиту; прийняте банком забезпечення кредиту та інші фактори [2, с. 164]. Здатність запозичувати кошти відображає існування у клієнта банку права: подати кредитну заявку в банк, вести переговори, підписати кредитний договір.

Додатковою вимогою для позичальника - фізичної особи є його дієздатність. А здатність юридичної особи - це в ході поточної діяльності праксис заробляти кошти і, відповідно, погашати борг, що визначається рядом показників: ліквідністю балансу, прибутковістю діяльності, грошовими потоками. Капітал позичальника при підході до оцінки кредитоспроможності аналізують з двох точок зору: достатності капіталу і частки власного капіталу в кредитується операції. Капітал позичальника може бути оцінений відомими методами [3].

Умови (макроекономічна і політична ситуація), в яких здійснюється кредитна операція, визначають ступінь зовнішнього ризику банку та його позичальника. Методи аналізу ризиків активно розвиваються. Також встановлення і визначення розміру ризику для комерційного банку сприяє проведення економічного аналізу, який дозволяє визначити фінансовий стан позичальника на всіх стадіях кредитного договору. Даний аналіз використовують з метою поліпшення якості оцінки кредитоспроможності позичальника - юридичної особи та вироблення максимально об'єктивного рішення.

Процес управління виконанням кредитного договору в організації-позичальника породжує потребу обліку підсумків господарської діяльності. Бухгалтерський облік являє собою систему спостереження, збору, реєстрації, вимірювання, поточного угрупування і підсумкового узагальнення інформації про діяльність господарюючого суб'єкта для реалізації основних управлінських функцій планування, контролю, аналізу і регулювання господарсько-фінансової діяльності. Існують вузький і широкий підходи до оцінки фінансового стану організації. Вузький підхід має на увазі оцінку фінансового стану організації у вузькому сенсі - це оцінка її поточної платоспроможності. Широкий підхід до оцінки фінансового стану - це оцінка поточної платоспроможності, фінансової стійкості, грошових потоків, стану капіталу організації.

У практиці проведення фінансового аналізу вироблені основні методи читання фінансових звітів організацій, а саме [1]:

- горизонтальний аналіз, за ​​допомогою якого можна побачити абсолютні і відносні зміни різних статей звітності, які спостерігаються в порівнянні з попереднім звітності періодом (роком, півріччям, кварталом);

- вертикальний аналіз, проведений за структурою балансу з метою виявлення питомої ваги окремих статей звітності в підсумковому показнику, який приймається за 100%;

- трендовий аналіз, який дозволяє зіставляти кожну позицію звітності з рядом попередніх періодів, далі визначається тренд - основна тенденція динаміки показників. Тренд показує можливі значення показників в майбутньому, таким чином проводиться аналіз перспективного, прогнозного характеру;

- факторний аналіз, заснований на виділенні впливу окремих факторів на загальний результативний параметр;

- метод фінансових коефіцієнтів, заснований на оцінці значень безлічі фінансових коефіцієнтів за даними звітності.

Це призводить до необхідності включення в систему аналізу і оцінки фінансового стану позичальників таких інструментів, як фінансове прогнозування та фінансове планування. Спільне використання аналізу і прогнозування називають прогнозним аналізом.

Перехід до міжнародних стандартів фінансової звітності вимагає відповідного рівня ефективності порівняльного аналізу, що, в свою чергу, диктує необхідність вдосконалення бази дослідження фінансового стану підприємств і організацій [7, c. 4]. Фінансовий стан відображає здатність організації фінансувати свою поточну діяльність на розширеній основі. Фінансовий стан позичальника показує можливість постійно підтримувати свою платоспроможність і інвестиційну привабливість.

У сучасній банківській практиці можна виділити два основні методи оцінки кредитоспроможності позичальника: рейтинговий і коефіцієнтний. В рамках підходу до оцінки кредитоспроможності фінансові коефіцієнти розраховуються за прогнозними величинами на планований період, за середніх залишків балансу на звітні дати.

Найчастіше при підході до оцінки кредитоспроможності позичальника виділяють п'ять груп коефіцієнтів:

1) коефіцієнт ліквідності;

2) коефіцієнт ефективності або оборотності;

3) коефіцієнт фінансового левериджу;

4) коефіцієнт прибутковості;

5) коефіцієнт обслуговування боргу [2, с. 166].

Аналіз грошового потоку позичальника банку полягає в зіставленні відтоку і припливу грошових коштів (грошових потоків) за період, який відповідає терміну використання позичальником кредиту.

У кожного комерційного банку є можливість самостійно визначити набір коефіцієнтів, розрахунки яких дозволять об'єктивно визначити рейтинг організацій-позичальників. рейтингова
методика оцінки кредитоспроможності містить три складових:

1) послідовність процедур аналізу;

2) склад показників, за якими виводиться рейтингова комплексна оцінка фінансового стану організації;

3) набір вимог, що пред'являються до цих показників.

При рейтинговій оцінці кредитоспроможності використовуються доступні показники діяльності організації. Найбільш часто розрахунок проводиться на основі даних публічної звітності.

Комплексний аналіз фінансового стану організації-позичальника і її рейтингова оцінка проводяться за такими трьома етапами:

I - збирається і аналізується вихідна інформація про організацію за певний період;

II - для комплексної рейтингової оцінки влаштується система показників, проводиться їх угрупування і розрахунок підсумкового рейтингу;

III - компанія піддається рейтинговому ранжирування.

При виведенні рейтингової оцінки повинні враховуватися всі найважливіші показники фінансового стану організацій: ліквідність, фінансова стійкість, оборотність активів, рентабельність капіталу і продажів. У багатьох комерційних банках використовується кредитний скоринг: такий технічний прийом, який представляє собою модифікацію рейтингової оцінки для відбору позичальників при споживчому кредиті [6, с. 57].

Коефіцієнтний методи оцінки фінансового стану та кредитоспроможності позичальників досить широко використовуються банками при аналізі їх кредитоспроможності. Додатково банками проводиться аналіз грошового потоку позичальника за конкретний період. При цих методах використовуються різні коефіцієнти, які можна розділити на кілька груп. Коефіцієнт ефективності (оборотності) доповнюється коефіцієнтами ліквідності, що робить висновок про кредитоспроможність позичальника більш обґрунтованим. Ступінь забезпеченості позичальника власним капіталом відображає коефіцієнт фінансового левериджу, а саме: висока частка залучених короткострокових або довгострокових коштів знижує показник кредитоспроможності клієнта. За коефіцієнтами прибутковості (коефіцієнту норми прибутку, коефіцієнту рентабельності) можна отримати уявлення про ефективність використання всього капіталу (з включенням залученої частини). Коефіцієнти обслуговування боргу (ринкові коефіцієнти) показують частку прибутку, що поглинається фіксованими і процентними платежами (що виражається в коефіцієнтах покриття фіксованих платежів і покриття відсотка) [2, с. 168- 169].

Значимість кожного конкретного коефіцієнта визначається конкретної характеристикою позичальника і цілями аналізу. Для будь-якого банківського аналітика складним завданням є вибір інформативних показників.

Південно-Уральський державний університет https://susu.ru