Нова редакція Закону «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (№4212-VI), яка вступила в силу в цьому році, викликала резонанс, відгомони якого і донині заважають фахівцям приступити до її впровадження на практиці. 27 травня в прес-клубі Громадської ради при Держпідприємництва України «Закон & Бізнес» за інформаційної підтримки «Судово-юридичної газети» відбулося чергове обговорення на тему: «Новий закон про банкрутство в дії або бездіяльності?»

На відверту розмову про недоліки реформи законодавства, що регулює правовідносини в сфері банкрутства, були запрошені парламентарії, представники Держпідприємництва, Мін'юсту, Вищого господарського суду України, лідери саморегулівних організацій арбітражних керуючих, практикуючі арбітражні керуючі, а також експерти та науковці.

Серед основних проблем, винесених на обговорення, були термінологічні казуси, взаємовиключні положення окремих статей, принципи діяльності самоврядних організацій арбітражних керуючих. Нагадаємо, що раніше ці проблеми були викладені в письмовому вигляді і спрямовані для ознайомлення в уповноважені державні органи. Однак, як запевняють арбітражні керуючі, законодавець вперто не бажає брати до уваги їхню позицію. Яскравим свідченням тому стала відсутність на обговоренні народних депутатів і співробітників Мін'юсту.

Чим управляє арбітражний керуючий?

Незважаючи на це, в ході зустрічі розгорілася палка дискусія про те, хто ж такий арбітражний керуючий. Згідно ст. 1 Закону №2343-12, арбітражним керуючим є особа, призначена господарським судом у встановленому порядку в справі про банкрутство як розпорядник майна, керуючий санацією або ліквідатор з числа осіб, які отримали відповідне свідоцтво і внесених до Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією , ліквідаторів). На думку арбітражного керуючого Олександра Капцова, з даного визначення можна зробити висновок, що основним критерієм професії є обрання судом, а не освіта, досвід роботи, здача іспиту і присвоєння кваліфікації. Таким чином, статус арбітражного керуючого не має визначення. Більш того, невірним є і сам термін «арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор)», оскільки в даному випадку арбітражний керуючий є професією, а перераховане в дужках - посадою, на яку його призначають відповідно до обставин справи про банкрутство. Тим більше некоректно вносити цей термін в назву реєстру, так як ніхто не може знати заздалегідь, яку посаду отримає арбітражний керуючий в тому чи іншому процесі.

Вкотре було зазначено і на те, що сам термін «арбітражний керуючий» невдалий, оскільки перегукується з вже не існуючих арбітражним судочинством. Набагато точніше було б термін «антикризовий менеджер», який, наприклад, закріплений в законодавстві Росії і вже широко використовується в Україні.

некероване самоврядування

Поряд з вищевикладеним, неоднозначність термінології відсувається на другий план, коли мова заходить про смисловому наповненні реформи. Так, наріжним каменем реформування даної сфери була визнана діяльність арбітражних керуючих, яким передбачалося надати максимальну самостійність за умови їх саморегулювання. З цією метою процедура ліцензування була замінена на механізм отримання свідоцтва. Однак держава залишила за собою контроль за «незалежної» професією, що суперечить міжнародній практиці.

Фікцією, за словами арбітражних керуючих, виявилася і кваліфікаційна комісія, незважаючи на її відносно ліберальне формування (3 представника держорганів і 4 - саморегулівних організацій), оскільки на сайті Мін'юсту оголошення про подання кандидатур від саморегулівних організацій було розміщено, коли практично жодна з цих організацій не отримала підтвердження свого статусу. Інформація ж про організації, які отримали підтвердження статусу, з незрозумілих причин виявляється закритою. У той же час, як стало відомо Громадській раді при Держпідприємництва, одне і те ж особа може значитися членом кількох саморегулівних організацій, що значно збільшує кількість організацій з підтвердженням статусу при збереженні чисельності членів таких організацій (близько 80 арбітражних керуючих). Таким чином, коло осіб, які мають шанс стати членом комісії, значно скорочується.

Крім цього, неоднозначно сприймається призначення представника «незалежної» професії судом. З цього приводу деякі арбітражні керуючі відзначили, що раз суд фактично наймає арбітражного керуючого, то і заробітну плату йому також повинен виплачувати суд.

боротьба протилежностей

Крім «арбітражних» нестиковок, нова редакція закону вміщує і відверті суперечності. Так, в ч. 3 ст. 2 Закону зазначено, що законодавство про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом при розгляді судом справи про визнання неспроможності банку застосовується з урахуванням норм законодавства про банки і банківську діяльність. У той же час, в ч. 7 ст. 36 Закону «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» говориться про те, що дія Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» не поширюється на банки.

Багато питань виникає і в частині задоволення вимог кредиторів. Наприклад, на вимоги кредитора за поточними платежами, відповідно до Закону про банкрутство, поширюється дія мораторію, т. Е. Коли в процедурі санації або розпорядження майном боржник продовжує здійснювати господарську діяльність, і у нього виникають певні зобов'язання вже після порушення справи, кредитор по поточними платежами не має права вимагати їх погашення до закінчення процедури. При цьому в ст. 45 передбачено, що вимоги кредитора за поточними платежами задовольняються в 4-у чергу, що практично можна читати як «ніколи». Таким чином, кредитори за поточними платежами виявляються незацікавленими в фінансуванні банкрута, що суперечить ідеї фінансового оздоровлення.

Ще одне протиріччя закладено в нормі про проведення аукціону. З одного боку, його може проводити тільки особа, що мають відповідну ліцензію, а з іншого, така діяльність не ліцензується взагалі. Правда, як ми писали раніше, вихід вказано в тій же нормі, яка дозволяє проводити аукціон самому арбітражному керуючому. Однак цим проблема не вичерпується, адже якщо аукціон все-таки буде проведено, винагороду проводив його особі може скласти до 15% вартості проданого, що, на думку працівників банківської сфери, є занадто великою сумою. Ця винагорода пропонується скоротити до 5%, прирівнюючи до оплати за ріелтерські послуги.

КОМЕНТАРІ

Євген Кудляк, арбітражний керуючий

- Хотілося б звернути увагу на проблему черговості задоволення вимог кредиторів в розрізі банкрутства страхових організацій. Згідно ст. 45 закону про банкрутство, вимоги кредиторів за договорами страхування відносяться до першої черги задоволення кредиторських вимог. Згідно ст. 87 цього ж закону, серед вимог застрахованих осіб визначаються 6 черг (в рамках першої черги). Якщо припустити, що ліквідується страховик, то в першу чергу, крім виплати заробітної плати, оплати послуг арбітражного керуючого та інших першочергових виплат, повинні бути проведені виплати страхувальникам. Оскільки страхувальників, як правило, виявляється занадто багато, є ризик, що арбітражний керуючий не отримає належної йому винагороди. Таким чином, він просто не зацікавлений у вступі в справу про банкрутство страховика.

Олександр Потімков, перший заступник голови Державної служби з питань регуляторної політики та розвитку підприємництва

- Я вважаю, що рано давати оцінку реформі законодавства про банкрутство, особливо в частині проблеми саморегулювання. Дана проблема обговорюється не тільки в цій, але і в інших сферах діяльності, проте її обговорення, очевидно, потрібно починати з питання, чи готові ми до саморегулювання. На жаль, в деяких випадках саморегулювання, т. Е. Регулювання діяльності її суб'єктами, має на увазі абсолютну безконтрольність і вседозволеність. Такого бути не повинно. Зараз ми можемо говорити про те, що певні проблеми даного ринку і даній професії були створені самими представниками цієї професії. Неякісна робота деяких арбітражних керуючих, їх заангажованість призвели до того, що це стало проблемою для економіки і причиною неспроможності інституту банкрутства. Саме тому було запропоновано зміни.

джерело