• Главная <
  • Галерея
  • Карта сайта
  • Наши контакты
  • Обратная связь

Мораторій на продаж землі закінчується, і його навряд чи продовжать. Що далі?

Укрінформ розібрався, яким чином продаються землі сільськогосподарського призначення в Європі і за якими цінами

Земельна реформа, судячи з усього, найближчим часом знову опиниться на політичній авансцені. Такі висновки можна зробити на основі декількох пунктів в проекті держбюджету-2018, недавно затвердженому Кабміном і зареєстрованому в парламенті. Серед іншого, там йдеться про проведення загальнодержавної грошової оцінки сільськогосподарських земель. Таким чином, результати "інвентаризації" отримає Мінагрополітики, яке, в разі успішного запуску ринку землі, буде займатися державним регулюванням земельних відносин.

Знаменитий мораторій на продаж землі в Україні доживає останні місяці, адже в минулому році його продовжили до 1 січня 2018 року. Продовжать мораторій ще - питання відкрите, але аргументів за закінчення його дії - більше. Зняття земельного мораторію, і, відповідно, запуск ринку землі - до недавніх пір було одним з ключових вимог Міжнародного валютного фонду для надання Україні фінансової підтримки. Зараз питання з порядку денного знято, але це варто сприймати лише як невелику паузу до закінчення терміну обмеження на продаж землі.

Все йде до того, що ринку землі в Україні бути. І це лише питання часу - очікувати його вже в 2018-му, або запуск відкладуть до наступного скликання парламенту. А значить, перед профільним міністерством відкривається широкий спектр питань, на які необхідно знайти відповідь до запуску реформи, головний з яких - цінова політика. Поки що невідомо, як буде вираховуватися вартість одиниці землі, втім, прогнози на цей рахунок "гуляють" вже кілька років.

Поки що невідомо, як буде вираховуватися вартість одиниці землі, втім, прогнози на цей рахунок гуляють вже кілька років

Наприклад, ще в 2013-му році, перед тим як продовжити мораторій на продаж землі до 2016-го, йшли досить гострі дискусії. Однією з "гарячих" тем була саме ймовірна ціна на землю . Тоді Державний земельний банк називав цифри від 60 до 500 доларів за гектар і пропонував їх поступово збільшити до 4000 євро за гектар. Однак мораторій продовжили на три роки, і розмови втратили актуальність.

На початку 2017 року експерти також намагалися розраховувати вартість гектара сільськогосподарської землі, називалася цифра в 1000 доларів. Реальна вона чи ні - невідомо. Так само невідомо, чим вона обгрунтована.

Укрінформ вирішив розібратися, чи реальна ціна в 1000 доларів для гектара землі в Україні. Яким чином? Порівняти розцінки на сільськогосподарські угіддя в країнах Європи і особливості земельного ринку в обраних країнах. Критеріїв, за якими відбиралися країни - два. По-перше, це відкритість земельного ринку. По-друге, в цих країнах площа сільгоспземель повинна бути великою - саме тому в список не потрапила, наприклад, Мальта, де один гектар коштує ... 181 282 долара.

Польща: дорога земля, антимонопольне обмеження, держава на ринок "не лізе"

Середня ціна гектара польської землі - близько 10 000 євро. Ринок землі унікальний тим, що по-перше, держава не регулює цінову політику, а по-друге, ніхто не може мати у власності ділянку площею більше 500 гектарів. І це найкращий запобіжник створення монополії. Зараз фермерство знаходиться на хорошому рівні - у власності приватних фермерів знаходиться до 2 мільйонів гектарів землі.

До травня 2016 року в Польщі діяло обмеження на продаж сільськогосподарської землі іноземцям, але тепер його скасували. Тому серед польських "латифундистів" є і німці, і громадяни інших держав, і українці, до речі ...

Чи варто Україні йти шляхом західного сусіда? Можна припустити, що обмеження покупки землі на одну людину в Україні себе не виправдає. Адже ніхто не відміняв старого-доброго оформлення земельної ділянки на дружину, тещу, брата, свата. А значить, є ризик, що земля зосередиться в власності сучасних «латифундистів».

Болгарія: іноземцям раді, немає ні обмежень, ні податку

Ціна на гектар землі в Болгарії - 4000-4500 євро. 98% угідь знаходяться в приватній власності, як громадян, так і юридичних осіб (дрібних фірм і великих корпорацій). Іноземні особи або компанії можуть придбати землю для ведення сільського господарства лише якщо вони проживають або ведуть свою діяльність на території Болгарії більше 5 років. Також землю можуть купувати компанії країн-членів ЄС, або ті, з якими Болгарія уклала відповідний договір.

Обмежень по площі, яка може бути продана або перебувати у власності однієї особи або компанії - немає. Так само немає податку на землю і держава не втручається в регулювання цін. Тому створюється враження, що така система занадто лояльна і в Україні не приживеться, зокрема, через тих же великих ризиків монополізації.

Угорщина: земля лише власним громадянам, але перевага віддається оренді

Земельний ринок в Угорщині можна вважати відкритим. Там досі діє мораторій на продаж землі іноземцям, а держава всіляко регулює земельні відносини - викуповує у приватних осіб, надає в оренду. Крім того, в Угорщині є система субсидій тим фермерам, які беруть землю в оренду у приватних власників. Таким чином оренда вигідна і власникам, і фермерам. Тому не повинно дивувати, що більше половини угорських сільськогосподарських земель знаходяться в обороті.

Максимальна площа землі, що перебуває у власності - 300 га. А максимальна площа землі, яка може використовуватися - 1200 га. Ціна одного гектара - 2500-3000 євро.

Німеччина: земля дуже дорога, держава до неї відношення не має

На більшості території країни немає обмежень на максимальну площу землі "в одні руки". Тому найбільш популярні там середні і великі фермерства. Також держава не втручається в цінову політику, віддаючи це питання цілком і повністю ринку.

При цьому Німеччина визнаний світовий лідер в сільгоспгалузі. А значить і земля коштує дорого - від 10 тисяч євро за гектар на Сході до 25 тисяч на Заході. Чому така велика різниця? за інформації доктора Олександра Перехожука, наукового співробітника Лейбніц-Інституту аграрного розвитку в країнах з перехідною економікою (Німеччина), щорічно в Німеччині продається близько 0,5% всіх земель. Крім того, на Заході землю "тримають" великі корпорації, а на Сході - дрібні фермери. Можливо, саме цим і обумовлений розкид цін.

Молдова: "чорний ринок" землі

Молдова - єдиний в цьому тексті приклад пострадянської країни. Тобто проблеми там, мабуть, будуть характерними і для нас. Діють обмеження на покупку землі іноземцями. Ціни на сільгоспугіддя в столичному регіоні, під Кишиневом - близько 4000 євро (найчастіше після покупки землю "переписують" як призначену для будівництва житла), а на решті ж території - до 1000 євро. Втім, навіть незважаючи на відносно низьку ціну, охочих купувати сільськогосподарську землю - трохи.

Процедура купівлі-продажу землі досить проста. Для оформлення угоди потрібно лише підпис нотаріуса.

Україна: кажуть, міжнародні інвестори нд-таки зайдуть на ринок

Як бачимо з європейського досвіду, моделі земельного ринку є різні - і ефективні, і не дуже. Який шлях обере Україна, поки невідомо. Втім, судячи з того, яким чином зараз регулюються відносини в аграрній сфері, можна зробити деякі прогнози.

Навряд чи варто очікувати мораторію на продаж землі іноземцям. Про це свідчать заяви чиновників, мовляв, Україна - країна приваблива для європейських інвесторів. У минулому році говорив про це і екс-міністр АПК Тарас Кутовий, а ще влітку про це заявляв прем'єр-міністр Володимир Гройсман. Навряд чи наші чиновники кидали настільки серйозні заяви "на вітер". Отже, Україна точно не піде за сценарієм Молдови та Угорщини, які, на суб'єктивну думку автора, найменш вигідні і для держави, і для власників землі, і для майбутніх покупців.

Якщо припустити, що іноземці матимуть свою частку землі в Україні, та й взагалі, прийнявши до уваги палкі суперечки про землю між політиками, навряд чи буде скасовано державне регулювання цін і оподаткування землі, які досить успішно діють і зараз. Адже який тоді сенс чиновникам вирішувати іноземцям викуповувати землю? Тим більше, що бажаючих і в Україні знайдеться чимало.

Можна припускати ще багато чого, але як буде на ділі - невідомо. Не дарма ж земельна реформа з року в рік викликає активні суперечки і в парламенті, і поза ним - кожна група має свої інтереси, а значить і не буде ними жертвувати. Але головне, щоб всі вони не забували про головне - земля повинна приносити урожай, і не тільки її власникам, а в цілому всім нам.

Микола Романюк, Київ

Яким чином?
Чи варто Україні йти шляхом західного сусіда?
Чому така велика різниця?
Адже який тоді сенс чиновникам вирішувати іноземцям викуповувати землю?
Новости